Спасибі, доню...

Птахи мого дитинства відлетіли,
Лишивши в спогадах теплі думки...
Як я так щиро збагнути хотіла
Своєї неньки предивні смаки...

Вона постійно для мене лишала
Усе найкраще і саме смачне...
І на питання, які задавала,
Завжди з любов'ю казала одне:

"Спасибі, доню, я справді не хочу...
Люблю інакше...Для мене смачніш
Не це рідненька..." Усміхнені очі
Її світились за зорі ясніш...

І так постійно завжди і в усьому,
Немов по диву, виходило так,
Що не збігались ніколи й ні в чому
У мене з нею вподобання й смак...

Я завжди дуже любила займати
В маршрутці місце поблизу вікна...
Вона напроти- воліла сідати
На те, що скраю... Казала вона

Мені вже звичне:" Не хочу, рідненька,
Мені тут краще, так більше люблю..."
І я так щиро в малому серденьку
Збагнуть хотіла матусю свою...

Її дивацтва щоденні...Відкрити
Їх таємницю, приховану суть...
І як вдається того не хотіти,
Що дійсно краще, не бачить, мабуть...

Я намагалась довести так щиро
-Існує безліч прекрасних речей,
Яких не хоче...Дитяча довіра...
Кумедна віра маленьких очей...

"Ти тільки спробуй! Матусю, не хочеш?"
-Спливають спогади світлом душі...
Її незмінно усміхнені очі...
І таємниці...Дивацтва усі...

І випадковості дивні...В хвилини,
Коли я мерзла, робилось чомусь
Їй геть спекотно і теплу кофтину
Мені давала...Питала:" Матусь,

А ти не змерзнеш?" "Не бійся, рідненька,
Я маю те, що тепліше речей
Усіх на світі..." Маленьке серденько
Моє світилось від сяйва очей

Моєї мами... Дитинство минуло,
Лишивши вдячність безмежну душі!
І я збагнула... Нарешті збагнула
Ті таємниці... І спогади всі

Із часом склались в єдину картину
І наші зовсім несхожі смаки...
І їх глибока таємна причина...
І з тої миті усе навпаки!

Змінились зовсім мої вподобання
І вже не хочу солодке й смачне,
Коли ми разом їмо...На питання
У мене слово незмінно одне:

"Спасибі...Мила, я справді не хочу,
Люблю інакше, тепліше речей..."
Незмінно щиро усміхнені очі...
Дитяче серце з дорослих грудей

Невпинно б'ється... Щокою стікає
Прозора крапля... Розмова без слів...
І відчуваю, як міцно єднає
Секрет одвічний усіх матерів

Мене із нею... І світяться очі!
І я так мрію вже діткам своїм
Колись сказати:" Рідненькі,не хочу..."
Вони спитають, а я відповім...

Все те, що чула одвічно- незмінне...
"Є дещо інше- тепліше речей...
Одна таємна всесильна причина...
Вогонь любові коханих очей..."
Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Поділіться з друзями:

Додати коментар