Які неймовірні бабусині руки...

Які неймовірні бабусині руки,
Так солодко пахнуть парним молоком...
Так ніжно вони обіймають онуків...
Так щиро завжди зігріють теплом...

Бабусині руки всі зморшками вкриті,
То час залишив на них власне тавро...
Вони найрідніші у цілому світі,
Хай скільки б років тим рукам не було...

Бабусині руки безмежно красиві,
Нехай і трясуться від втоми бува...
Їх дотики ніжні, ласкаві, дбайливі...
Щоразу у серце вселяють дива...

За день так багато ці руки встигають:
Усе приготують і скрізь приберуть...
Вони якусь силу незвіданниу мають,
Любов і тепло у обіймах несуть...

Бабусині руки-тепло і дитинство!
У них тяжка праця і мудрість, і сміх...
Турбота і щастя п'янке материнства...
Я прошу ,горнися частіше до них...

Ці руки колись тебе спати вкладали...
І ніжно гойдали тебе перед сном...
Терпляче з любов'ю тебе забавляли...
І вчили до всього звертатись добром...

Горнися до них, зігрівай їх душею...
Ці руки -прекрасні, в них сила й краса...
Бабуся щаслива, коли поряд з нею
Є ті ,кого любить всім серцем вона...

Бабуся- не вічна, не слід зволікати...
Із нею в дитинство своє повернись...
"Спасибі" ти щире спіши їй сказати...
І поки є змога, рукам тим вклонись...
***
Які неймовірні бабусині руки...
Несуть у цей світ вони ласку й добро...
Вони справжній скарб для дітей і онуків
Це ніжність і ласка ,любов і тепло...
Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Поділіться з друзями:

Додати коментар