Вірші про сім’ю

Нехай літа збігають днями,
Птахами хай летять у вись -
Кохання наше до нестями,
Палке і ніжне, як колись.
Учора в парку з братиком
Збирали ми листочки:
Як зірочки, як бантики,
Хвилясті як струмочки,
У дитячому садочку
Дітки грали в "маму й дочку".
На дві групи поділились.
Одні вчили - другі вчились!
Плаче Настя, плаче мила-
Бабця їй не догодила.
Зі самісінького ранку
Має Настя забаганку:
Наша внучка - трудівниця,
До роботи беручка.
І ніхто тут не хвалиться,
Справді - внучечка така.
Я - дідусеве сонечко,
Бабусина - зоря,
Батькам - найкраща донечка,
А родичам - маля.
Ласкаво матуся
Будила зраненька
Маленьку Мартусю,
Що спала чемненько.
Малятко кирпате,
Рожевії щічки,
За сонeчко в хаті -
Нема тепер нічки!
Я разом із татусем
Готував сніданок.
Поки зготували все,
Проминув вже й ранок.
Обійму вас міцними крильми,
Пригорну вас до серця, рідненькі.
Захищу при потребі грудьми,
Найдорожче - дитина для неньки.
Дуже творча я дитина-
Музику люблю й пісні.
Барабан на іменини
Вчора принесли мені!
Всі діти- квіти, 
Такі строкаті!
Такі всі різні,
У кожній хаті.
Я зненацька прихворіла,
Раптом горло заболіло.
Жар піднявся ,ще й який!
Кашель взявся ось, сухий.
Запросила на обід
Бабця нас в неділю.
І додав у трубку дід:
Щоб прибули всі ви!
Наша бабця господиня,
Каже ще дідусь- ґаздиня,
Нам готує різні страви,
Випікає й куховарить.
Різнобарвні фарби маю,
Ними створюю шедеври,
Стіни в домі прикрашаю,
Тато каже: "Здають нерви!
У бабусі на колінах
Щастя сповнює мене,
Біль щезає неодмінно,
Лиш бабуся обійме.
Ми корабликів з паперу
З татом змайстрували,
Поки нам смачну вечерю
Мама готувала.
Вчу я цифри, вчу я букви,
Рахувати вчуся я.
Підготовку до науки
Вся веде моя сім'я!
Ми на греблі в холодочку
Тихо-тихо сидимо!
Я і тато у ставочку
Рибку ловимо... давно.
Він не вміє готувати
І млинців не напече,
Та як гарно вкупі грати:
М’яч від тата не втече!
Як весняне сонечко, усміхалась донечка.
В оченятах сяяли щастя промінці.
Тішилася донечка, що її долонечка,
крихітна долонечка, в татовій руці.
Якщо говорити між нами, 
То все починається з мами. 
І казочка перша у світі, 
І сонячна подорож в літо. 
Де шкарпетки татуся, 
Окуляри дідуся, 
Де сестрички рукавичка 
І моя нова скарбничка, 
Прокинулась солодко зранку...
Без звичної втоми і вмить
Крізь запах незвичний сніданку
Відчула - щось, ніби, горить!
Він був суворим й мовчазним
І пригадати я не зможу,
Чи він колись мене хвалив...
І я до нього був ворожим...
"Ой, дива у нас від ранку!"
- каже бабця дідусю -
"Хтось в коморі з'їв сметанку,
Півмакітри, майже всю.