Вірші про сім’ю

Нехай літа збігають днями,

Птахами хай летять у вись -

Кохання наше до нестями,

Палке і ніжне, як колись.

Учора в парку з братиком

Збирали ми листочки:

Як зірочки, як бантики,

Хвилясті як струмочки,

У дитячому садочку

Дітки грали в "маму й дочку".

На дві групи поділились.

Одні вчили - другі вчились!

Плаче Настя, плаче мила-

Бабця їй не догодила.

Зі самісінького ранку

Має Настя забаганку:

Наша внучка - трудівниця,

До роботи беручка.

І ніхто тут не хвалиться,

Справді - внучечка така.

Я - дідусеве сонечко,

Бабусина - зоря,

Батькам - найкраща донечка,

А родичам - маля.

Ласкаво матуся

Будила зраненька

Маленьку Мартусю,

Що спала чемненько.

Малятко кирпате,

Рожевії щічки,

За сонeчко в хаті -

Нема тепер нічки!

Я разом із татусем

Готував сніданок.

Поки зготували все,

Проминув вже й ранок.

Обійму вас міцними крильми,

Пригорну вас до серця, рідненькі.

Захищу при потребі грудьми,

Найдорожче - дитина для неньки.

Дуже творча я дитина-

Музику люблю й пісні.

Барабан на іменини

Вчора принесли мені!

Всі діти- квіти, 

Такі строкаті!

Такі всі різні,

У кожній хаті.

Я зненацька прихворіла,

Раптом горло заболіло.

Жар піднявся ,ще й який!

Кашель взявся ось, сухий.

Запросила на обід

Бабця нас в неділю.

І додав у трубку дід:

Щоб прибули всі ви!

Наша бабця господиня,

Каже ще дідусь- ґаздиня,

Нам готує різні страви,

Випікає й куховарить.

Різнобарвні фарби маю,

Ними створюю шедеври,

Стіни в домі прикрашаю,

Тато каже: "Здають нерви!

У бабусі на колінах

Щастя сповнює мене,

Біль щезає неодмінно,

Лиш бабуся обійме.

Ми корабликів з паперу

З татом змайстрували,

Поки нам смачну вечерю

Мама готувала.

Вчу я цифри, вчу я букви,

Рахувати вчуся я.

Підготовку до науки

Вся веде моя сім'я!

Ми на греблі в холодочку

Тихо-тихо сидимо!

Я і тато у ставочку

Рибку ловимо... давно.

Він не вміє готувати

І млинців не напече,

Та як гарно вкупі грати:

М’яч від тата не втече!

Як весняне сонечко, усміхалась донечка.

В оченятах сяяли щастя промінці.

Тішилася донечка, що її долонечка,

крихітна долонечка, в татовій руці.

Якщо говорити між нами, 

То все починається з мами. 

І казочка перша у світі, 

І сонячна подорож в літо. 

Де шкарпетки татуся, 

Окуляри дідуся, 

Де сестрички рукавичка 

І моя нова скарбничка, 

Прокинулась солодко зранку...

Без звичної втоми і вмить

Крізь запах незвичний сніданку

Відчула - щось, ніби, горить!

Він був суворим й мовчазним
І пригадати я не зможу,
Чи він колись мене хвалив...
І я до нього був ворожим...

"Ой, дива у нас від ранку!"

- каже бабця дідусю -

"Хтось в коморі з'їв сметанку,

Півмакітри, майже всю.