Захотів Іван дружині
Борщ смачний зварити нині.
Ось зібрався на базар
Подивитись на товар.

Місяць по небі
Серпанком пливе…
Зорі з хмаринками
В хованки грають…

Сьогодні все мов зупинилось...
Кругом лиш тиша, а вони
Сидiли двоє на балконi
Бо так чекали вже весни.
Загубився Владик нині
У продуктовім магазині.
А людей - що не пройти!
Як же маму тут знайти?
Хмаринки в променях купались,
Зігріті сонячним теплом...
В той день з прогулянки вертались
Дві жінки з дітками разом...
Вже так влаштовано цей світ,
Споконвіків першочергово
Людина думає про хліб...
Живе й працює задля нього...
Здається, просто кольори...
Яскраво-жовтий, світло-синій...
Якщо поглянути згори
-Лиш поєднання рівних ліній...
Я абетку добре знаю,
Навіть більше, вам скажу:
По складах давно читаю,
Хоч до школи не ходжу.
"Куди заходить сонечко?"
- спитав онук у мене.
"Там є якесь віконечко?
Чи двері є у неба?"
Вечоріє, вечоріє -
Сонечко йде спатки.
У дворі щораз темніє,
Йдуть до сну малятка.
На канікулах зимових
У бабусі я в гостях.
Від святкових днів казкових
Дивовижні відчуття.
Бабця нам варила борщик-
Смачний, червоненький.
Укладала все у горщик-
Глиняний, гарненький:
Зранку сонечко ласкаве
Пробудилося зі сну.
До всього воно цікаве,
Інтересно все йому.
Моя Україно -
Краса неймовірна!
Люблю тебе вірно,
Рідненька країно.
Автобусом Аня й Артемко
Біленького Біма бабусі
Везли. І везли веретенко,
Голки , і гантелі, і груші.
Пропало сонечко яскраве.
Сумує, сховане в хмарини.
І небо сіре, не ласкаве -
Вже тиждень дощик йде, щоднини.
Зацікавлена Маринка
Спостереження веде:
Як ведмедик ця хмаринка,
Ведмежатко наче йде.
Лан широкий кукурудзи
Простягнувся за селом.
І Опудало там, друзі,
Пильно поле стерегло.
Радість, радість у Катрусі-
Цілий тиждень у селі!
У рідненької бабусі
Втішно дівчинці малій.
"А" - важливий вітамін,
Помічник для зору він,
Від інфекцій захищає
І рости допомагає.
Захоплення є в кожного,
Різняться лиш вони.
У мене теж захоплення -
Майструю я човни!
Як солдатик одиниця,
Бути першою стремиться
На посту в перед іде,
За собою ряд веде.
Не спиться бабусі,
Встає на світанку.
У теплім кожусі
Сідає на ґанку.
На уроці малювали
Одиничку ми одну.
Ми у зошит подивились,
Получилось ну і ну!
В правий верхній куточок,
Олівець веди, дружочок,
Потім вниз веди,
Не відриваючи руки!
Намалюєм цифру два,
Спочатку йде в нас голова,
Має шию вигнуту,
Мов лебединну,
Довгоносій одиниці
Дома зовсім не сидиться,
Всюди ніс вона сує,
Наче шило в неї є.
Якось, дивно і ще зранку
Щастя встало на світанку.
І взяло з своєї скрині
Все, що було по зернині.
Матуся пошила мені вишиванку,
Її одягла зі спідницею зранку.
Мене не зіпсує ні вітер, ні злива,
У цій вишиваночці я особлива.
Що таке для мене рай?
Це ліса, дубовий гай
І стежинка, і садочок,
За хатиною куточок.