Не стаємо рабами думок...

Коли втома на душу лягає,
А навколо сірішає світ...
І здається, що сили немає...
Ріже серце невидимий гніт...

Коли хочеш на всіх накричати
І дратують дрібниці прості,
Просто спробуй на мить пригадати
Ті багатства, що маєш в житті...

Дуже часто в щоденній рутині,
У гонитві за світом примар
Забуваєм, що дано людині
Неймовірний від Господа дар!

Ми встаємо уранці безсилі
З невдоволенням в сонних очах...
Мов ті птахи на волі безкрилі...
І одразу спросоння в думках

Першим чином бездумно картаєм
Власну втому, начальство,весь світ...
Про подяку, чомусь, забуваєм...
Тануть сили життєві, мов лід...

Ми приймаєм давно, як належне
Неймовірні щоденні дива...
А від смутку вже стали залежні...
Чахне серце, мов жовкла трава...

Ми завжди без кінця поспішаєм...
Часу обмаль...Та в тому весь біль,
Що хвилини життя витрачаєм
Не на щастя, чи радість- на бій

Із собою... З бажанням літати...
І власноруч ножем на плечах
Поспішаєм без жалю зрубати
Сильні крила, усе через страх

Бути вдячним, щасливим, несхожим...
Диваком серед інших людей...
Ми вже звикли- світ темний, ворожий...
І у власних вкладаєм дітей

Цю основу: сварки, нарікання,
Невдоволення, заздрість, страхи...
Відбиваєм до щастя бажання...
Бачим темінь...А світ- навпаки!

Він прекрасний! І в кожній події,
Кожній миті під силу знайти
Щось хороше, щасливе... Я вірю,
В ньому повно чудес й теплоти!

Просто треба навчитись радіти...
Замість того, щоб лаяти бруд,
Серед нього помітити квіти...
Може, це і звучить, як абсурд...

Та це правда,нам час зупинитись
Від постійного бігу життям
І до Бога в душі помолитись
За усе, що дароване нам...

Принести свою вдячність до Нього,
Розпочавши свій ранок з думок:
"Новий день! Я живий! Слава Богу!"
І невдачі прийнять, як урок...

І падінням у серці радіти,
В них вбачати можливість злетіть!
Хай зростають у радості діти,
Нам під силу цей устрій змінить!

Перекреслити створену моду
На понуре нещасне буття...
У щасливих немає негоди,
Ми власноруч малюєм життя!

Нам під силу, хоч зараз відчути
Вдячність серця і радість душі,
Тільки варто навчитися бути,
Попри острах, інакшим як всі...

Цінувати, всміхатись, любити,
Витрачати свій час на людей!
Не шукати причини радіти,
А щоденно подяку з грудей

Нести Богу за кожну хвилину,
Бачить диво в буденних речах...
Пам'ятати, що щастя людини
Свій початок бере у думках!

Коли втома у душу лягає,
Дратування, безсилля, чи гніт...
Зупинімось! В гонитві втрачаєм
Ми можливість відчути цей світ...

Ми багатші, ніж звикли вважати...
Маєм диво- у грудях биття...
Тож давайте в серцях обирати
Вдячність Богу і радість життя!

Не шукаймо для смутку причину,
Не стаємо рабами думок...
Саме час для великої зміни...
Ти готовий зробити цей крок?

Поділіться з друзями:

Додати коментар