Без культу до речей

Стара віконна рама
І килим на стіні...
Пере руками мама
Сорочечки льняні...

Малесенька кімната...
В житті тоді було
Усього небагато....
Але ж яке тепло...

Нам більше й не хотілось...
Без культу до речей
Ми з вдячністю молились
За рідних нам людей...

Просили в Бога сили,
Здоров'я і добра...
А більше й не хотіли...
Така була пора...

Не мали геть нічого
Та разом з тим-усе!
І вільні від тривоги,
Що біль душі несе...

Готові просто нині
Зірватись в небеса!
Без скарбу в срібній скрині
Творили чудеса!

З роками назбирали
Немало ми речей....
У рабство їм віддали
І серце із грудей...

І з кожним днем ставало
Все більше в нас скарбів....
Та нам було їх мало...
Таке життя в рабів...

Нічого, що частину
Кидали у сміття...
Нові й нові на зміну
Приносили в життя...

А втрата тих нажитків
Приводила до сліз...
Щодня все нові збитки
І попит новий ріс...

Вони нас оточили...
Втонули в тих речах...
Усе, що накупили...
Мов важіль на плечах...

Щоденно викидали
Нове й нове сміття...
І знову купували
За плату йшло життя...

Купили нове тіло,
Одежу і людей...
Та тільки загасили
Вогонь своїх очей...

Далека та свобода
І килим на стіні...
Душевна чиста врода
І каша в казані...

Покрилося з роками
Вже пилом між людьми...
Немов ,було не з нами...
Чи ми ще досі ми?

Давайте пригадаєм
У царстві цих речей:
З собою забираєм
Лиш серце із грудей,

Як йдемо ми до Бога,
Скінчивши це життя!
Навіщо в цю дорогу
Вантажимо сміття?

Згадайте, як ще дітьми
Маленькими були...
Ті босоногі літні
І вільні ясні дні...

Чи нам було потрібно
Багато у той час?
З печі окраєць хліба-
Вже посмішка у нас...

А справді цінували
Бабусині казки...
В душі запам'ятали
Тепло її руки...

Не речі,не дарунки...
Як прийде в серце гніт,
Згадаєм поцілунки,
Душевний свій політ...

Погодьтесь,найприємніш
Згадати нам той час,
Такий до болю щемний.
Як не було у нас

Нічого, крім любові...
Як легко нам іти
В похід у ліс чи гори...
То радість простоти!

З собою головніше...
Ось саме у ту мить
Стаємо багатіші!
Свободи не купить...

Не бійтеся знімати
Вантаж з своїх плечей...
Давайте цінувати
Не речі а людей!

Поділіться з друзями:

Додати коментар