А я пишу тому, що вірю...

Хтось пише віршами, коли на серці сум,
А хтось, як сталась радісна подія...
Хтось пише віршами від хвилі тяжких дум,
А я пишу тому, що я в це вірю...

Я вірю у цілющу силу слів...
У те,що вірші- це дарунок з неба
Для сотні тисяч доль людських, життів...
Пишу тому, що є в душі потреба...

Тому,що відчуваю - не дарма...
Тому ,що відчуваю ,що повинна!
Можливо,у душі чиїйсь зима
Розтане від віршів легкого плину...

Можливо, Бог послав мені слова,
Які в думках з'єдналися у вірші,
Щоб ними на землі творить дива...
Вони вже не слова,вони щось більше...

Невже,я маю право не писать,
Хай сумніви у серце і стукочуть?
А раптом, Бог віршами врятувать
Когось в цім світі дуже сильно хоче?

Хтось скаже, що вся сила у словах,
Що ними можна навіть кОгось вбити...
А я скажу:"Вся сила у віршах!
У тому, що в них сила все змінити!"

Хтось пише вірші просто від нудьги,
Когось їх написання душу гріє...
Хтось пише свої вірші від туги,
А я пишу тому, що я в це вірю!

Поділіться з друзями:

Додати коментар