Спасибі, мій Боже! Я дуже щаслива!

А я все гортаю сторінки життя...
Сьогодні двадцята- повірити важко...
Такі незбагненні в душі відчуття...
Здається, минуле- прочитана казка...

Не можу повірить, що все це було...
Що стільки усього в житті пережито...
У грудях палає безмежне тепло...
В розмовах до Бога у тихих молитвах

Я дякую щиро за всі ті шляхи,
Які подолала, за збиті коліна,
За вічну підтримку міцної Руки,
Коли потерпала під гнітом провини...

За всі мої злети і прожитий біль...
За силу піднятись і вкотре довести,
Що Бог не допустить життєвих стихій,
Яких не змогла би я з вірою знести...

І кожне падіння- безцінний урок,
Можливість зростання і цінна наука!
Сьогодні двадцятий незвіданий крок
Зробити готова із Богом за руку!

Позаду минуле- написаний лист...
Його не змінити та я і не хочу...
Давно зруйнувала прокладений міст
До краю жаління темнішого ночі...

Цей лист я з Любов'ю і вдячним теплом
Волію читати, мов прожиту казку!
Про битву невпинну між чистим добром
І брудом, що часто, сховавшись за маску,

Призводив до болю,помилок і сліз...
Читати не з жалем, без гніту провини...
Я прагну прийняти цей списаний лист
І сховану в ньому маленьку дитину...

Дитину, що прагне любові й тепла!
Що часом боїться і може втомитись...
Можливо, роками я дійсно зросла
Та тільки душею воліла лишитись

У сховку дитинства...Це страшно, авжеж..
А щирість так легко зламати цим світом...
Та тільки дитина не бачачи меж,
Спроможна всім серцем так палко любити...

Попереду новий ще чистий листок,
В душі хвилювання і вогник незримий...
Беруся писати, без жодних крапок
Продовження казки, шукаючи рими...

Ще зовсім біленьке, гладке полотно...
Я знаю, помилок на нім не минути...
Та в серці своєму збагнула давно,
Що саме у плямах і маю здобути

Я цінність надії і Божих щедрот!
І попри утому готова писати!
Не задля яскравих земних нагород,
А з вірою в серці, що люблячий Тато,

Мій Батько Небесний на схилах життя
Написану казку мою прочитає
І скаже:" Вітаю, кохане дитя!
Давай мені руку, підемо до Раю,..."

Я буду писати для інших людей
Все чесно, відкрито, без жодного гриму...
Із вірою в серці у сховку грудей,
Що хтось прочитає це все не очима,

А серцем...і зможе уникнуть падінь,
Яких зазнавала і власну зневіру
В душі замалює чорнилом надій!
Я буду писати, латаючи крила!

Вже двадцять...Лиш цифра і ще один крок...
Новий заголовок у серці готовий...
Я буду писати, бо в мене є Бог!
Із ним не боюся у світі нічого!

Не знаю про завтра та в серці не страх,
Лиш вдячність і віра в незвідане диво!
Найперший мій запис на чистих листках:
"Спасибі, мій Боже! Я дуже щаслива!"

Поділіться з друзями:

Додати коментар