А я писатиму про...

Я не писатиму про біль
І страх збезсилення у тілі...
Ясним промінчиком надій
Для вас лишатиму я, милі,

Свої нев'янучі думки
Про диво кожної хвилинки:
Про блиск ранкової ріки,
І сміх коханої дитинки,

Про смак бабусиних млинців,
Кохання, враження, світила!
Любов окрилених батьків,
Натхнення, прагнення, про віру!

Я малюватиму теплом
Дива Господньої Любові!
І залишатиму пером
У кожнім створеному слові

Незриму часточку душі!
Щасливо вдячної, без болю
А я писатиму вірші
Не страхом... Чистою Любов'ю!

Щоб ви читаючи, могли
Згадати істинно Безцінне...
І з вдячним серденьком Жили!
В душі смакуючи хвилини!!!

Я вам писатиму про сміх,
Обійми, спогади і квіти!
Бо Справжнє щастя - в нас Самих!
І у можливості лишити

Як можна більше теплих слів,
Добра і радості навколо...
В очах запалених життів...
Я не писатиму із болем... А я писатиму про...

Поділіться з друзями:

Додати коментар