Із клітки вилетим до Раю

У нас у кожного свій шлях,
Свій хрест дарований від Бога...
Як часто з заздрістю в очах
Чужу ми просимо дорогу...

Із болем кажемо в душі:
«Якби мені твої невдачі...»
Як часто просимо ми всі
Про долю іншого й не бачим

Все те, що сховано Творцем...
Не знаєм важкості дороги,
А тільки з впертістю ідем
Шляхами іншого...

На БогаВсе нарікаючи в серцях...
А Він все дивиться із Неба
На нами кинутий той шлях,
Якому слідувати треба...

Який Господь підготував...
Він добре знає сили наші
Той хрест, який для нас послав
Несе лиш радості і щастя!

А всі проблеми- лиш пісок,
Тернисті сходинки до Неба...
Якби ми бачили, як Бог
Про нас піклується...Не треба

Чужому заздрити в душі,
Бо ми не несли його ношу...
Давайте спинимось усі
І з вдячним серденьком, я прошу,

Приймем дарований нам шлях,
Творцем вготовану дорогу...
Без іскри заздрості в очах
Життя довіримо ми Богу!

І будем з радістю іти
Шляхом дарованим до Неба
З словами:»Господи прости,
Мені вже іншого не треба...

Лиш те, що ти подарував!»
В душі з довірою приймемо
Усе, що Бог підготував...
Тоді, я знаю це, знайдемо

Не тільки спокій для сердець,
А ще омріяне те щастя,
Яке дарує нам Творець
Разом із Господом все вдасться!

Своі здолаємо шляхи!
Не сумніваюся,а знаю!
Неначе звільнені птахи,
Із клітки вилетим до Раю!

Поділіться з друзями:

Додати коментар