Ми на греблі в холодочку
Тихо-тихо сидимо!
Я і тато у ставочку
Рибку ловимо... давно.
Він не вміє готувати
І млинців не напече,
Та як гарно вкупі грати:
М’яч від тата не втече!
Як весняне сонечко, усміхалась донечка.
В оченятах сяяли щастя промінці.
Тішилася донечка, що її долонечка,
крихітна долонечка, в татовій руці.
Якщо говорити між нами, 
То все починається з мами. 
І казочка перша у світі, 
І сонячна подорож в літо. 
Де шкарпетки татуся, 
Окуляри дідуся, 
Де сестрички рукавичка 
І моя нова скарбничка, 
Прокинулась солодко зранку...
Без звичної втоми і вмить
Крізь запах незвичний сніданку
Відчула - щось, ніби, горить!
Він був суворим й мовчазним
І пригадати я не зможу,
Чи він колись мене хвалив...
І я до нього був ворожим...
"Ой, дива у нас від ранку!"
- каже бабця дідусю -
"Хтось в коморі з'їв сметанку,
Півмакітри, майже всю.