А я і досі пам'ятаю,
Як ми сиділи за столом,
Солодкий присмак того чаю
З холодним свіжим молоком...
Який секрет успішної людини?
Чи є на світі сталий еталон,
Чи формула одна для всіх єдина,
Для успіху прописаний шаблон?
Вона дивилися на зорі...
Такі далеко мовчазні
І наодинці із собою
Латала крила на спині...
Вона не носила підбори високі,
Не зналась на брендах і модних речах...
Закохана в книги і затишний спокій...
Любила думками, мов звільнений птах,
Невже життя це тільки риска,
Яка між датами стоїть?
Між першим дотиком колиски,
Коли попореду лежить,
Так часто у миті найбільшої втоми,
Коли не лишається жодної зброї,
А серце стискають колючі судоми
Усе, що нам треба- зустрітись з собою...
А кігті, я вірю, бувають м'якими
І гострі колючки зникають з плечей
І грізне гарчання складається в рими
В обіймах коханих і рідних людей...
У неї якось запитали:
"Чому ти інша- не така?
Невже ніколи не бажала
Себе спустити з повідка?
-Донечко, пізно... Вже треба лягати...
-Втомлено мати вкладала доньку...
-Мамо рідненька, дозволь зачекати!
-Ніжно цілуючи мати в щоку,
Один чоловік у сараї старому
Новенький годинник безслідно згубив...
Шукав аж до ночі, допоки утоми
В ногах не залишила й капельки сил...
А кажуть:" Світ тепер жорсткіший,
В рази темніший ніж колись..
В новинах чуємо частіше
Про війни, злочини та злість...
А справжнє щастя не кричить...
Воно не в масках телешоу...
А тихо в серденьку лежить
І лиш здригається раптово
Зустрілись якось друзів троє,
Давно не бачились усі...
Опісля школи з головою
В життя поринули... В душі
Захоплення є в кожного,
Різняться лиш вони.
У мене теж захоплення -
Майструю я човни!
Як солдатик одиниця,
Бути першою стремиться
На посту в перед іде,
За собою ряд веде.
Не спиться бабусі,
Встає на світанку.
У теплім кожусі
Сідає на ґанку.
На уроці малювали
Одиничку ми одну.
Ми у зошит подивились,
Получилось ну і ну!
Нехай літа збігають днями,
Птахами хай летять у вись -
Кохання наше до нестями,
Палке і ніжне, як колись.
Учора в парку з братиком
Збирали ми листочки:
Як зірочки, як бантики,
Хвилясті як струмочки,
У дитячому садочку
Дітки грали в "маму й дочку".
На дві групи поділились.
Одні вчили - другі вчились!
В правий верхній куточок,
Олівець веди, дружочок,
Потім вниз веди,
Не відриваючи руки!
Намалюєм цифру два,
Спочатку йде в нас голова,
Має шию вигнуту,
Мов лебединну,
Довгоносій одиниці
Дома зовсім не сидиться,
Всюди ніс вона сує,
Наче шило в неї є.
Якось, дивно і ще зранку
Щастя встало на світанку.
І взяло з своєї скрині
Все, що було по зернині.
Матуся пошила мені вишиванку,
Її одягла зі спідницею зранку.
Мене не зіпсує ні вітер, ні злива,
У цій вишиваночці я особлива.
Що таке для мене рай?
Це ліса, дубовий гай
І стежинка, і садочок,
За хатиною куточок.
Задумавсь малесенький Ангел,
Як книжку життєву гортав:
’'Я стільки для людства відзначив!
Я стільки для людства віддав!?
Сонячний промінчик
Розбудив дитятко.
Помолюсь за маму,
Помолюсь за татка.
А ми іще із малечку, з дитинства,
Занурюємось у книжковий світ.
І, ніби, несподіване чаклунство,
Ми ведемо із казкою політ.
Плаче Настя, плаче мила-
Бабця їй не догодила.
Зі самісінького ранку
Має Настя забаганку:
Наша внучка - трудівниця,
До роботи беручка.
І ніхто тут не хвалиться,
Справді - внучечка така.
Я - дідусеве сонечко,
Бабусина - зоря,
Батькам - найкраща донечка,
А родичам - маля.
Ляльки красиві, недешеві,
Лежать під лавкою в дворі.
Дитячий плач лунає щемний:
"Ляльки потрібні вже нові!"
Ласкаво матуся
Будила зраненька
Маленьку Мартусю,
Що спала чемненько.
Вчора бабця прочитала
Мені казку " Колобок".
Потім ще пообіцяла,
Що спечемо його вдвох.
Ми з бабусею до лісу
На прогулянку пішли.
Був осінній ліс, як пісня,
Повен радості й краси.
Всі діти- квіти, 
Такі строкаті!
Такі всі різні,
У кожній хаті.
Я зненацька прихворіла,
Раптом горло заболіло.
Жар піднявся ,ще й який!
Кашель взявся ось, сухий.
До бабусі й дідуся 
Аж на тиждень їду,
Відпочину трохи я
Й допоможу діду.
Запросила на обід
Бабця нас в неділю.
І додав у трубку дід:
Щоб прибули всі ви!
Наша бабця господиня,
Каже ще дідусь- ґаздиня,
Нам готує різні страви,
Випікає й куховарить.
Мама нам м'яча купила, 
Краще б того не робила,
Капості робив м'яч скрізь,
Де не треба - всюди вліз.
Хочу всім вам розказати,
Що навчився я читати.
Дуже щиро тим хвалюсь,
А навчив мене дідусь.
Різнобарвні фарби маю,
Ними створюю шедеври,
Стіни в домі прикрашаю,
Тато каже: "Здають нерви!
У бабусі на колінах
Щастя сповнює мене,
Біль щезає неодмінно,
Лиш бабуся обійме.
Зранку сонечко яскраве
У віконце засвітило
І промінчиком ласкавим
Сплячу донечку збудило.
Гарні, милі та добренькі,
Солоденькі - солоденькі,
Шоколадні й карамельки.
І " іриски" , і "желейки",
Ми корабликів з паперу
З татом змайстрували,
Поки нам смачну вечерю
Мама готувала.
Яночка - смугляночка
Дівчинка маленька.
- Признавайся, Яночко,
Ти чого сумненька?
Вчу я цифри, вчу я букви,
Рахувати вчуся я.
Підготовку до науки
Вся веде моя сім'я!