"А" - важливий вітамін,
Помічник для зору він,
Від інфекцій захищає
І рости допомагає.
Захоплення є в кожного,
Різняться лиш вони.
У мене теж захоплення -
Майструю я човни!
Як солдатик одиниця,
Бути першою стремиться
На посту в перед іде,
За собою ряд веде.
Не спиться бабусі,
Встає на світанку.
У теплім кожусі
Сідає на ґанку.
На уроці малювали
Одиничку ми одну.
Ми у зошит подивились,
Получилось ну і ну!
Нехай літа збігають днями,
Птахами хай летять у вись -
Кохання наше до нестями,
Палке і ніжне, як колись.
Учора в парку з братиком
Збирали ми листочки:
Як зірочки, як бантики,
Хвилясті як струмочки,
У дитячому садочку
Дітки грали в "маму й дочку".
На дві групи поділились.
Одні вчили - другі вчились!
В правий верхній куточок,
Олівець веди, дружочок,
Потім вниз веди,
Не відриваючи руки!
Намалюєм цифру два,
Спочатку йде в нас голова,
Має шию вигнуту,
Мов лебединну,
Довгоносій одиниці
Дома зовсім не сидиться,
Всюди ніс вона сує,
Наче шило в неї є.
Якось, дивно і ще зранку
Щастя встало на світанку.
І взяло з своєї скрині
Все, що було по зернині.
Матуся пошила мені вишиванку,
Її одягла зі спідницею зранку.
Мене не зіпсує ні вітер, ні злива,
У цій вишиваночці я особлива.
Що таке для мене рай?
Це ліса, дубовий гай
І стежинка, і садочок,
За хатиною куточок.
Задумавсь малесенький Ангел,
Як книжку життєву гортав:
’'Я стільки для людства відзначив!
Я стільки для людства віддав!?
Сонячний промінчик
Розбудив дитятко.
Помолюсь за маму,
Помолюсь за татка.
А ми іще із малечку, з дитинства,
Занурюємось у книжковий світ.
І, ніби, несподіване чаклунство,
Ми ведемо із казкою політ.
Плаче Настя, плаче мила-
Бабця їй не догодила.
Зі самісінького ранку
Має Настя забаганку:
Наша внучка - трудівниця,
До роботи беручка.
І ніхто тут не хвалиться,
Справді - внучечка така.
Я - дідусеве сонечко,
Бабусина - зоря,
Батькам - найкраща донечка,
А родичам - маля.
Ляльки красиві, недешеві,
Лежать під лавкою в дворі.
Дитячий плач лунає щемний:
"Ляльки потрібні вже нові!"
Ласкаво матуся
Будила зраненька
Маленьку Мартусю,
Що спала чемненько.
Малятко кирпате,
Рожевії щічки,
За сонeчко в хаті -
Нема тепер нічки!
Радість, радість у Катрусі-
Цілий тиждень у селі!
У рідненької бабусі
Втішно дівчинці малій.
Лан широкий кукурудзи
Простягнувся за селом.
І Опудало там, друзі,
Пильно поле стерегло.
Зацікавлена Маринка
Спостереження веде:
Як ведмедик ця хмаринка,
Ведмежатко наче йде.
Пропало сонечко яскраве.
Сумує, сховане в хмарини.
І небо сіре, не ласкаве -
Вже тиждень дощик йде, щоднини.
Автобусом Аня й Артемко
Біленького Біма бабусі
Везли. І везли веретенко,
Голки , і гантелі, і груші.
Моя Україно -
Краса неймовірна!
Люблю тебе вірно,
Рідненька країно.
Я разом із татусем
Готував сніданок.
Поки зготували все,
Проминув вже й ранок.
Обійму вас міцними крильми,
Пригорну вас до серця, рідненькі.
Захищу при потребі грудьми,
Найдорожче - дитина для неньки.
Зранку сонечко ласкаве
Пробудилося зі сну.
До всього воно цікаве,
Інтересно все йому.
Бабця нам варила борщик-
Смачний, червоненький.
Укладала все у горщик-
Глиняний, гарненький:
На канікулах зимових
У бабусі я в гостях.
Від святкових днів казкових
Дивовижні відчуття.
Дуже творча я дитина-
Музику люблю й пісні.
Барабан на іменини
Вчора принесли мені!
Вечоріє, вечоріє -
Сонечко йде спатки.
У дворі щораз темніє,
Йдуть до сну малятка.
"Куди заходить сонечко?"
- спитав онук у мене.
"Там є якесь віконечко?
Чи двері є у неба?"
Вчора бабця прочитала
Мені казку " Колобок".
Потім ще пообіцяла,
Що спечемо його вдвох.
Ми з бабусею до лісу
На прогулянку пішли.
Був осінній ліс, як пісня,
Повен радості й краси.
Всі діти- квіти, 
Такі строкаті!
Такі всі різні,
У кожній хаті.
Я зненацька прихворіла,
Раптом горло заболіло.
Жар піднявся ,ще й який!
Кашель взявся ось, сухий.
До бабусі й дідуся 
Аж на тиждень їду,
Відпочину трохи я
Й допоможу діду.
Запросила на обід
Бабця нас в неділю.
І додав у трубку дід:
Щоб прибули всі ви!
Наша бабця господиня,
Каже ще дідусь- ґаздиня,
Нам готує різні страви,
Випікає й куховарить.
Мама нам м'яча купила, 
Краще б того не робила,
Капості робив м'яч скрізь,
Де не треба - всюди вліз.
Хочу всім вам розказати,
Що навчився я читати.
Дуже щиро тим хвалюсь,
А навчив мене дідусь.
Різнобарвні фарби маю,
Ними створюю шедеври,
Стіни в домі прикрашаю,
Тато каже: "Здають нерви!
У бабусі на колінах
Щастя сповнює мене,
Біль щезає неодмінно,
Лиш бабуся обійме.
Зранку сонечко яскраве
У віконце засвітило
І промінчиком ласкавим
Сплячу донечку збудило.
Гарні, милі та добренькі,
Солоденькі - солоденькі,
Шоколадні й карамельки.
І " іриски" , і "желейки",