Вірші про різне

Далеко в незнаній країні,
Десь там, де у світу кінець
Відкрилась в маленькій хатині
Майстерня розбитих сердець...

260


Я мрію сину, щоб ти виріс чоловіком
Веселим, чуйним, людяним, простим.
А мудрість прийде, трохи згодом, з віком,
Не треба рідний, щоб ти був «крутий».

122

А осінь насправді не люблять самотні...
Людей зігрівають не светри та чай,
А теплі й глибокі, неначе безодня,
Обійми й розмови...Той трепетний край
397

Я знаю, рідненька, ти дуже втомилась...
На місці твоєму давно б уже я
Здалася...Матусю, ще трішки лишилось
І знову збереться вся наша сім'я
485

Нa панщині пшеницю жала;
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, − пошкандибала
Івана сина годувать.

221

Мамо, настала весна,
Квітне верба запашна,
Річка в долині синіє.
Мамо, настала весна,

440

Чи є в світі що світліше,
Як мамині очі,
Що все зорять за дітками
Вдень і серед ночі?

271

Наша мати,
Як голубка сива
Любові крильцями
Усіх нас прикрила.

184

День травневий, день весняний –
Трави й квіти весняні.
Навкруги – куди не глянеш:
Все всміхається мені.

197

Ще в колисці немовля
Слово «мама» вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:

309

Мамо найдорожча,
Мамочко єдина,
Щирі побажання –
Від доні, від сина.

175

Як настане вечір, тихо і злегенька,
українську казку каже мені ненька.
Я тоді до неньки тілом всім тулюся –
бо цікаво слухати і боюся...

196

Матінко моя єдина!
Ти ждя мене цілий світ!
І хоч я мала дитина,
Хоч мені лиш кілька літ,

149

Матусю наша, ми це знаєм:
Багато ангелів є в Божім раю,
Та на землі лише один між нами:
Це наша мама!

167

Чому так багато
Довкола тепла?
Це мамине свято
Весна принесла.

135

Якось я спитала у Весни:
- Ти чому приходиш, поясни?
І весна сказала прямо:
- Поспішаю я на свято Мами!

269

Мамо люба, добра, мила —
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе.

183

Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
- На, вдягай, синочку!

151

Я прокидаюсь рано,-
Тихенько лежу, не встаю.
Тільки спросоння погляну,
Бачу матусю свою.

172

Вмиває кішка кошенят,
Вмиває кізка козенят.
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.

149

Восьме березня настало –
Славне свято всіх жінок,
І сьогодні ми позвали
Наших мам у дитсадок.

103

Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,

125

Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило, -
А то лиш так моя мама
Дивилася мило.

108

Ой, яка ж бо Ти, Матусю,
Дорога та мила,
Того словечком сказати
Не моя ще сила..

93

Пам'ятаймо, милі діти,
Пам'ятаймо завжди з вами,
Що для нас в усьому світі,
Найдорожчі – наші мами!

98

Мамине свято
Я зустрічаю.
Я для матусі
Віршик вивчаю.

106

Мамині руки – щедрі, робочі –
Втоми не знають з ранку до ночі.
Вранці, коли ще усі спочивають,
Сонце, напевно, вони піднімають.

281

Ми своїми вправними руками
Вишивали рушничок для мами,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.

82

Мама! Мама! – гарне слово,
Тільки скажеш – все готово!
"Мамо, кашки!" – кашка є.
"Мамо, чаю!" – вже наллє.

140

Матусю, дай ручки твої поцілую,
За шийку тебе обійму,
І щічки погладжу.
Ти знаєшь, матусю,

140

- Я на ковзанку піду!
- А коли ж до хати?
Тільки мама може так
Лагідно спитати.

224

У дитячому садочку
Дітки грали в "маму й дочку".
На дві групи поділились.
Одні вчили - другі вчились!
1081

Ласкаво матуся
Будила зраненька
Маленьку Мартусю,
Що спала чемненько.
841

Я разом із татусем
Готував сніданок.
Поки зготували все,
Проминув вже й ранок.
583

Обійму вас міцними крильми,
Пригорну вас до серця, рідненькі.
Захищу при потребі грудьми,
Найдорожче - дитина для неньки.
521

Якщо говорити між нами, 
То все починається з мами. 
І казочка перша у світі, 
І сонячна подорож в літо. 
894

Де шкарпетки татуся, 
Окуляри дідуся, 
Де сестрички рукавичка 
І моя нова скарбничка, 
1193

Прокинулась солодко зранку...
Без звичної втоми і вмить
Крізь запах незвичний сніданку
Відчула - щось, ніби, горить!
1183

Руки мамині найтепліші.
Як мені їх не любити?
Ще до року мене вчила
Слово "мама" говорити.

832

Я йшла і усміхалася до себе,
І люди озирались мені вслід...
Я поглядом горнулася до неба
І слухала, як тихо пахне цвіт...

856

Людські життя,немов дзеркала...
В них відображення людей...
І я не раз це помічала,
Коли дивилась на дітей...

1011

Захотів Іван дружині
Борщ смачний зварити нині.
Ось зібрався на базар
Подивитись на товар.

438

Дідуся чарують: ліс, озера, гори,
Поля, луги і степові простори.
Уже цвіте на скронях повно сивини,
Але для мене в нього повно дивини:

902

Щастя прийшло до людини,
В серце хотіло ввійти
Та наштовхнулось на стіни...
Їх не змогло обійти...

793

Бережіть свої зорі, благаю...
Їх так легко насправді згасити...
Та чи знову вогнем запалає?
Мертва зірка не може світити...

645

Навчи мене жити так,
Щоб зранку ,відкривши очі
Усміхненим, мов дивак,
Ходив увесь день до ночі...

860

Темно в кімнаті і тихо-тихенько...
мати вкладає дитятко до сну...
Вмостить подушку зручну і м'якеньку...
Казку почне ,немов ту таїну...

666

Які неймовірні бабусині руки,
Так солодко пахнуть парним молоком...
Як ніжно вони обіймають онуків...
Так щиро завжди зігріють теплом...

572

За які заслуги, я не знаю,
Бог мені в житті тебе послав...
Мовби янголятко те із Раю,
Він тебе, рідненька, дарував...

621

Місяць по небі
Серпанком пливе…
Зорі з хмаринками
В хованки грають…

1125
Виготовлення вуличок на будинок