Господь ніколи не покида дітей своїх!

Бог відпускав у світ дитину...
Їй настанови говорив...
Маленьку крихітну людину,
Яку всім серцем полюбив!

Казав:" Вже скоро світ побачиш!"
Малятко плакало:" А ти?"
Бог обіймав:" Чому ти плачеш?
Я завжди поряд буду йти!"

"Тебе я бачити не буду...
То як в тім світі віднайду?
Твоє обличчя я забуду...
Без тебе, Боже, пропаду!"

"Не плач, дитя, коли очима
Не будеш бачити, повір
-В твоїй душі теплом незримим,
Законам всім наперекір,

Я розіллюся... Ти відчуєш,
Що у тобі вогнем горю!"
А як дізнаюсь, що ти чуєш
Молитву, Господи, мою?"

Не будеш чути голос слухом,
Але не бійся, пам'ятай
-Там де глухі, дитино, вуха
Ти власне серце відкривай...

В його глибинах говорити
Ми будем разом- я і ти...
І ті розмови, ніби квіти,
В тобі спішімуть зацвісти!"

А раптом скажуть всі навколо,
Що ти лиш вигадка моя...
Як буду жити із тим болем?
Що, як їзгоєм стану я

Для всього світу ? Як каміння
Мені у спину полетить?"
"У миті страху і гонінння,
В хвилини бою й лихоліть,

Моє дитя, повір- з тобою
Я буду поряд ! Від усіх
Я затулю тебе собою!
У тіні сильних крил моїх

Ти будеш йти шляхом спасіння...
Іти додому ...Ти пройдеш
Зі мною разом всі гоніння!"
"І будем разом ми?"
" Авжеж!

Колись віддав за тебе сина,
За те, щоб в мить твого кінця
Твого життя земна стежина
Вела додому, там де Я

Чекати буду, щоб навіки
Тебе з собою оселить..."
Дитя пішло у світ великий,
Аби життя земне прожить...

І буде темінь, будуть терни...
І роздоріжжям стане шлях...
Та Боже слово, ніби зерня,
Цвістиме в серці та думках...

Любов Господня, мов світило,
Освітить завжди вірний путь
І те, що слуху не під силу,
Ми зможем серденьком почуть...

І те, що світу не збагнути
І не побачити очам
- Під силу вірою відчути
Дає Себе пізнати нам!

Коли стискає душу болем...
Один, здається, проти всіх...
Згадай одне- Господь ніколи
не покида дітей своїх!

Він відпустив нас для спасіння,
Земне життя- маленька мить...
В глибокій радості служіння
Свій хрест додому принесіть!

Бог буде поряд крокувати...
Не плачте...Він- живе у вас!
На небі нас чекає Тато...
На зустріч прийде скоро час!
***
Бог відпускав у світ дитину...
Їй настанови віддавав...
За неї...-Крихітну людину!
У жертву сина віддавав

За нас слабких...Щоб врятувати,
Щоб змити темряву та гніт...
Любов без меж...Дитя і Тато...
Додому шлях- земний наш світ...
Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Поділіться з друзями:

Додати коментар