Пізній вечір, лапаті сніжинки,
Ніби хмари, торкались землі...
В центрі площі сіяла ялинка!
Її гріли теплом ліхтарі...
А диво поруч...Кожну мить!
Воно в сніжинках на долоні...
У хмарці снігу, що лежить,
Мов срібний пух, на підвіконні...
Літало над світом мале янголя,
Дивилося з неба на те, як безмежно
Стелилась під сонцем прекрасна земля
І в крихітнім серці ставало бентежно!
Бог відпускав у світ дитину...
Їй настанови говорив...
Маленьку крихітну людину,
Яку всім серцем полюбив!
Завірюха , завірюха -
Сніжний вітер дме щодуху!
Замітає, замітає -
Віхола в танку кружляє!
З неба падали сніжинки -
Чудернацькі й різні.
Більші, менші, як з картинки -
Красиві і ніжні.
В дитсадочку карнавал,
Новорічне свято.
Дітки одяг на цей бал
Готують завзято.
В місті чудесному, у Вифлеємі,
В стайні лежить немовля.
Тут довелось народитись дитині -
В сховку від гніву царя.
Хоч маленьке я дитятко
Розказати хочу всім -
Що сьогодні славне свято
Завітало в кожний дім.
В лісі випав білий сніг,
Наступає новий Рік.
Стали думати звірята,
Як зустріти добре свято.
Сіє, віє, завіва 
Снігом завірюха, 
А у зайчика, хоч плач, 
Дуже змерзли вуха. 
Раз я взувся в чобітки, 
Одягнувся в кожушинку, 
Сам запрігся в саночки 
І поїхав по ялинку. 
Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.