Любов їм освітить у темряві шлях!

Є школи звичайні і знатні ліцеї,
Приватні, вечірні, всілякі гуртки...
Всі слідують плану програми своєї...
Минають в їх стінах дитячі роки...

У них викладають свої дисципліни,
До недрів науки проводять шляхи...
Дітей обробляють ретельно, мов глину,
І ліплять їм різні потрібні думки...

Там вчать, як писати, читати і шити-
Всього, що потрібно...Та тільки чомусь
Немає уроків, де б вчили любити...
Тепло дарувати сердечне комусь...

Я бачила школи, де з першого класу
В дитину вкладають складніші з наук...
Та в них не навчають долати образу...
Звичайно, що формул всіляких сполук

Хімічних уникнуть в навчанні не вдасться...
Та як би хотілось зустріти колись
Уроки прощення, турботи і щастя,
Де б вчили, як серцем дивитися ввись

І дякувать Богу за прожиті миті!
Де, разом із рішенням всяких рівнянь,
Навчали б нас душі до світу відкриті
Свої захищати від гніту вагань ...

Сердечка дитячі- порожні сторінки...
Ще чисті і світлі у книзі життів!
Їх легко гойдає, неначе пір'їнки...
Встояти їм важко під тиском вітрів...

Їм треба надійна незламна основа!
Мов квіти, не здатні рости без стебла...
Найперші сторінки- нагода чудова
Закласти в них зерня любові й добра!

Фундамент турботи, прощення, довіри...
Найперші цеглинки майбутніх висот!
Якби нас ще змалку любити учили,
Збирали б у серці букети чеснот!

Не мали би страху і ноші важкої
Своїх непідйомних думок на плечах...
Тоді б ми, напевно, лишались собою...
І гриму б не мали на чистих серцях....

Якби на святкових лінійках давали б
Дипломи не тільки за гарні знання,
А також за віру, за дружбу, за правду...
Хтось скаже:" Не мало б таке навчання

Ніякого змісту...Невже це освіта?
Лиш марна витрата людського часу!"
Хай кажуть...Я вірю, що здатність любити,
Уміння вбачати в дрібницях красу,

Бажання турботу приносить коханим
І нести до світу душевне тепло
-Важлива частина навчального плану
В щасливому світі, де править добро!

Де вдячність до Бога у серці дарує
Могутні'ї крила...Де радість душі
Із вірою в диво казкове межує!
Можливо, це просто рядки у вірші...

Хтось скаже, не зможу змінити нічого...
Я слухать не стану..,Бо я не одна!
Я вірю що, в силах могутнього Бога
Створити це диво! І рухне стіна!

Яку будували у школах роками
І стануть навчати дивитись на світ,
Не тільки очина...Інакше...Серцями!
І зникнуть тривоги і зявиться цвіт-

Прекраснії квіти у душах дитячих
І школа оберне їх душі на сад!
Я вірю, це диво велике побачу!
І світлом ста сотень незгасних лампад

Засяє щось нове на старих руїнах
І стане для діток в житті маяком!
Я вірю у школи, де кожній дитині
Разом із дипломом дарують любов!

І будуть на святі свого випускного
Готові не тільки до вступу...В серцях
Засяє надійна для щастя основа!
Любов їм освітить у темряві шлях!
Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Поділіться з друзями:

Додати коментар