Вже перші котики сидять

А на гілках вже котенята...
- Найперші вісники весни!
І перші проліски завзято
З в'язниці сніжної стіни

Натхненно тягнуться угору...
І вже так хочеться тепла...
Ще зовсім трішечки, вже скоро!
Зима своє уже взяла...

Тепер, вступаючи дорогу
Весні замріяно ясній,
Крилом торкається порога
Квіткова вісниця надій!

Вона несе з собою диво
І віру тисячам людей!
Легка, закохана, мрійлива,
Мов мати лагідно дітей,

Вона голубить нас до себе
Своїм турботливим крилом!
Як квітка тягнеться до неба,
Так ми торкаємось чолом

До теплих променів весняних,
Де тане сонячна блакить,
Така омріяно бажанна...
Весна вже птахою летить!

Давайте з радістю зустрінем
Прекрасну сонячну весну,
Яка несе з собою зміни
І в наші серденька ясну

Довіру Господу вкладає
І спокій втомленій душі!
Вже зовсім скоро нас чекає
В своїй незвіданій красі

Велике диво... Зовсім скоро!
Весна ступає на поріг!
Давайте глянемо угору
В душі помолимось за всіх!

Давайте разом допоможем
Весні розтоплювать сніги...
Добром озброїться хай кожен,
Тоді нам стане до снаги

Своїм теплом здолати холод...
Лишилось трішечки чекать...
Весна вже близько, зовсім скоро
Вже перші котики сидять...
Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Поділіться з друзями:

Додати коментар