Так легко закохатися...

Так легко закохатися у літо...
У лагідну дівочу доброту,
Торкаючись пелюсток ніжних квітів...
У щирість по-дитячому просту...

Не важко полюбити теплий ранок
І заспані заквітчані садки...
Так легко закохатися в світанок,
У сонячні замріяні думки...

Не важко надихатися зимою,
Чекаючи омріяні свята...
Пірнаючи в дитинство з головою
У час, коли так світяться міста

Яскравими прикрасами і дивом!
Як легко закохатися у сніг,
Збираючись родиною щасливо
На спечений бабусею пиріг...

Весна...її п'янка і ніжна врода,
Мов лагідне турботливе крило,
Рятує нас від вибриків погоди...
Так легко закохатися в тепло,

Коли уже втомили святкування...
Так легко відкриваємо серця
Для нового натхненного кохання
І славимо молитвами Творця

За трепетнні прекрасні першоцвіти...
Так легко закохатися у сніг,
У весну таку бажану і літо
Та тільки, як прийде на наш поріг

Злотава тиха осінь із дощами
Задумлива, мінлива, мовчазна...
Огорнута протяжними вітрами,
Коли іще так хочеться сповна

Відчути теплоту п'янкого літа
Так рідко віднаходимо в душі
Бажання її просто полюбити...
Побачити в морозяній красі

Не сльози за зів'ялими садами,
Не спогади далекого тепла,
Розвіяні холодними вітрами...
А трепетні незримі два крила,

Які у нас невидимо зростають
У затишку родинних вечорів
Із іграми настільними і чаєм
Під музику осінніх перших злив...

У миті, коли з ковдрою на плечі
Висловлюємо мовчки почуття...
Готуючи коханим теплі речі,
Пригадуємо цінності життя...

А осінь нас невидимо єднає
Одною парасолькою на двох,
Розмовами за тістечками з чаєм
І враженнями затишних книжок...

Незримо нас сповільнює від втечі,
Від вічної гонитви в забутті..
Спиняє нас і з ковдрою на плечі
Підштовхує побачити прості

Дрібниці для мрійливої усмішки
І вдячності за радості життя...
Потрібно лиш замислитися трішки
І в серденько впустити почуття

Не розпачу, а теплого кохання...
Так легко закохатися в красу
Зимового і літнього світання,
І в трепетну замріяну весну...

Чекаємо з відкритими серцями
І з сумом проводжаємо удаль...
А осені... Їй хочеться так само!
Та часто, ми не думаєм, на жаль,

Що холодність і зливи- просто маска...
Не бачимо прихове за шоу
Бажання краплі ніжності та ласки...
А осінь так очікує любов...

Так часто за мінливістю погоди
В прихованій під зливами красі
Ясніє найцінніша в світі врода
Проміннями прекрасної душі!
Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Поділіться з друзями:

Додати коментар