Вірші про природу для дітей

На тарілку положили
Моркву й картоплину
І розкрилася розмова
Їх наполовину.

490

У кульбабки капелюшок
Має сотні жовтих рюшок.
Чистотою ясно сяє -
Всіх увагу привертає.

766

Я йша по вулиці осінній,
Холодний вітер дошкуляв...
Мене усю вдягав у іній
І снігом першим укривав...

434

А зима вже сидить на носі,
Ми ж ,мов діти, чекаєм тепла...
Проводжаємо поглядом осінь,
З-за вікна із прозорого скла...

330

Посеред зелені рясної
В садку квітучому зросла
Тендітна яблунька... Весною
Завжди найпершою цвіла!
125

Село у зелені втопало,
Зігріте сонячним вогнем...
Близ нього килимом лежали
Сільські городи... День за днем
135

Якби дерева говорили,
Із тихим шелестом вітрів
Вони б, напевно, нам відкрили
Секрети прожитих віків...
151

Пухнасті рожеві хмарнини
Дрімали під сонцем ясним...
Упали на грунт насінини...
Отримали затишний дім!
132

У них обох були сади...
Стояли поряд їхні хати...
Щодень, без винятку завжди
Ходили зранку доглядати...
290

Через луки, через поле,
Пробігав дзвінкий струмок.
Смутку він не знав ніколи,
Дзеленчав, немов дзвінок.
905

Куди ти, літечко, спішиш? 
Зітреш у травах п’яти.
Біжиш-летиш, біжиш-летиш,
Ніяк не наздогнати.
1063

Сніги сльозами жалісно
Заплакали на диво!
Пташки співають радісно,
Струмки дзвенять щасливо.
1332

Холоднеча, холоднеча,
Вкрали сонечко вітри.
Зацікавлено малеча:
- Ой, коли тепло, коли?
870

Сплять в нірках мишенята,
Під ковдрою снігів.
Сплять риби й рибенята,
Під кіркою льодів.
907

-А, чи далеко дні весняні?
Питає дівчинка пташину,
Оту, що сіла на калину,
-Зимові дні , ці, вже останні?
709

Плаче Мурочка маленька -
Страшно вийти за поріг:
Цілу нічку та зраненька
Сипле й сипле білий сніг.
806

Збиралась в дорогу Зима,
Складала у лантух майно.
Затрималась в гостях вона,
Пора їй додому давно.
654

А на гілках вже котенята...
- Найперші вісники весни!
І перші проліски завзято
З в'язниці сніжної стіни
389

Так легко закохатися у літо...
У лагідну дівочу доброту,
Торкаючись пелюсток ніжних квітів...
У щирість по-дитячому просту...
285

Гріє сонечко, мов піч,
Вигріває землю.
У жнива - це звична річ-
Спека полуденна.
666

Летіла у небі хвостата ракета.
Ого, який шлейф! Та це справжня комета! 
Комета із криги та каменю-пилу
Великий хвостище собі відростила!
2100

Там, де сосни і дуби,
Заховалися гриби.
Притулились до травички
Помаранчеві лисички,
2408

"Знову дощ" - сказала мама,
Прочиняючи вікно.
Тиждень дощик безнастанно
Йде щодня, я й звикла давно.
1487

Добігає літечко кінця,
Заглядає у світанки осінь,
За хвоста ловити б вітерця,
Та матуся каже: "Синку, досить!"
1081

У дубовому лісочку
За пеньками, у траві,
Затаїлися грибочки,
Вихованці лісові.
1497

Змагаються хмарини
(І вітерець також)
Котра з них швидше скине
На землю літній дощ.
1696

Сперечалися дерева
Про корисність і красу,
Вибирали королеву
У фруктовому саду.
2747

Корнішони-огірочки
Поховались під листочки.
Пишне листячко зелене
Заступило їх від мене.
1833

Смачненькі полунички,
Червоні, яскраві,
Несу для сестрички,
Я сам назбирав їх.
1072

Поспішало літечко в садок,
Ягідки несло до діточок.
Полунички ранні, запашні.
І малинки-гудзички смачні.
1493

Любить зиму дітвора,
Тішить діток диво - сніг.
Щастя й радості пора,
Скрізь дзвенить дитячий сміх.
1553

Кличуть зиму дітки щиро:
"Вже прийди, насип снігів!
Де ж ти, зимо, заблудила?
Хто б тебе знайти зумів?"
981

Дітки, маєте ви знати,
Як всі місяці назвати.
Перший місяць Січнем зветься,
Сипле снігом, мов січеться.
909

Дуже дощик я люблю,
Коли дощик йде - не сплю!
Одягну дощовичок,
В ньому я - боровичок!
954

За парканом, на лозині,
Винограду стиглі грона,
А на них - рої осині -
Небезпечна охорона.
658

У лісочку, на горбочку
Красувалися гриби.
І хвалився гриб грибочку:
"Красивіший я, ніж ти!
1784

Грудень - місяць подарунків,
Дуже любить дітвора!
Стільки радісних пакунків:
З-під ялинок, з-під стола!
620
Таблички на паркан Злий собака