Пригоди гномика Ларі

Вірш Пригоди гномика Ларі
Гномик Ларі захотів
Світ побачить дивовижний
То ж в мандрівку поспішив
Повз дерев багаторічних.

Між деревами павук
Плів хустинку-павутинку.
Ларі весело всміхнувсь
Й далі рушив по стежинці.

Ось пахучая ромашка,
А ось там – червоний мак,
А ще далі – ось волошки,
наче небо, голубі.

Гномик Ларі йшов все далі
А назустріч – їжачок,
ніби кошик голочок.
Чмихав носиком, сопів,
На собі грибочки він
Ніс додому про запас,
Щоб в холодну, зимну пору
Було їсти що до столу.

Привітався з їжачком
Й далі рушив…

Раптом щось
З гілочки на гілочку
Пострибало похапцем
І принишкло…

Гномик тихо підійшов,
придивився,
Та це ж – білка!
Руда, грайлива й полохлива.
У лапках шишечку тримала
І щось із неї вибирала.

Не став відволікати Ларі
Красуню-білочку руду
І далі рушив…

Весело сонечко світило,
Пташки співали,
І кругом літали бджілки-трудівниці
Збирали з квіточок медок.

Ну ось і закінчилася мандрівка,
Дістався Ларі у садок,
На нього вже чекали з нетерпінням
Багато друзів…

У танок за руки дружно всі взялися
І закружляли…
Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Поділіться з друзями:

Додати коментар