Білобака - собака

Велика- велика собака
У моїх сусідів жила.
Я кликав її " білобака,"
Бо біла насправді була!

Породи вона була"голден",
Ретривер та ще" золотий",
Пес гарний по- своєму кожен,
А цей був спокійний такий.

Боялися голдена цього
Багато дорослих, дітей...
Велика собака, що з того?
Великий добряк песик цей!

Слухняно сидів біля хвіртки,
Своє спостереження вів.
На вулиці гралися дітки,
Так гратися з ними хотів!

Навчили його, що " не можна"
На вулицю йти і сидів.
Важлива команда є кожна
І він розумів це без слів!

Мені було шкода собаку, 
Як він заглядав через пліт,
Собако моя, білобако,
Ти вмить перестрибнути б міг.

Тобі не пасує, я знаю,
Бо дуже розумний ти пес!
Тому ти сидиш і чекаєш,
Як випустять з двору тебе!

Увечері, аж як стемніє,
Сховаються кури й качки,
Бо вмить ти зловити їх вмієш,
Тебе лиш на волю пусти!

Як сутінки землю вкривали,
Йшли погуляти собаки,
Собак на пустир випускали,
Вволю могли погасати...

Вівчарки, дворняги і лайки,
Лабрадори , голдени теж,
Збиралися різні собаки,
Свободу там мали без меж!

А вдень знову чемно сидіти...
Та спостерігати лишень,
Довкола, як бігають діти 
І слухати їхніх пісень!


Автор: Наталія Паснак (Мельник)

Додати коментар