Синичка

Дуже гарна птиця сіра
До мого вікна влетіла.
Жовті груди, білі личка,
Мама каже : це синичка!

Щось хотіла розповісти,
Ближче все хотіла сісти,
Підійти до рук зуміла,
Що я друг їй зрозуміла.

Миттю я на кухню збігав
Та приніс пташині хліба,
Крихти висипав швиденько,
На -вгощайся, їж маленька!

Не встидалася синиця,
Дуже це смілива птиця,
Усі крихти позбирала,
З'їла й дякую сказала.

Не жартую, чесне слово,
Ще й махнула головою!
Попрощалася пташина
Полетіла в ліс щаслива!

Пташка ця, я знаю твердо,
Ще повернеться до мене,
Всі новини, що є в лісі
Мені мусить розповісти.

Ми домовилися з нею-
Вранці встанемо з зорею.
Птах постукає у шибку,
Я ж відчиню їй кватирку.

Вдвох зустрінемо світанок,
Разом матимем сніданок-
Булку, печиво, зернята...
Буду щедро пригощати!

Потім вип'ємо ще чаю,
Друга радо пригощаю.
Тішиться пташина мила,
Дружба наша з нею щира!

Мама каже: " Диво! Сину,
Як ти приручив пташину?"
-"Мамо, та яке ж це диво?
Просто з нею подружив я...."


Автор: 
Наталія Паснак (Мельник)

Додати коментар