Павучок

Жив дідусь в старій хатині,
За селом , на самотині...
Цілий день трудився в полі,
Хоч стареньким був доволі.

Аж,як вечір змінив днину,-
Повертавсь дідусь в хатину.
Він любив хазяйнувати,
Завжди чисто було в хаті.

Всюди з віничком ходив,
Скрізь порядок наводив.
І то тут, то там ,щоднини,
Прибирав він павутиння.

І дідусь наш добре знав,
Хто ці капості вчиняв!
В тій хатинці був куток,
Де вселився павучок.

Лиш дідусь покине хату,
Павучок йде працювати.
Вмів він плести павутинки
Та такі вже ... як картинки!

Друзів зовсім він не мав,
Завжди в хатці сумував.
Мав велику мрію ще він-
Що дідусь ті дивні двері

Враз забуде зачинити,й...
Зможе він у двір сходити.
Та дідусь все пам'ятав,
Двері щільно зачиняв.

Навіть скажу, як на зло,
Зачиняв ще й на замок!
Та одного разу, в свято,
Хата стала - як не хата!

Вгості враз до дідуся
Прибула родина вся.
Були в діда тої днини
Ювілейні іменини!

Діток з'їхалось багато,
Сміху було на всю хату.
Миттю з хати пощезали
Смуток, тиша та печалі.

Наш павук тоді злякався,
Під диван аж заховався!
І сидів там тихо- тихо...
Та все ж трапилося лихо

Бо заплакала Софійка -
Закотилась десь копійка.
Всі взялись тоді шукати,
В кожну шпарку заглядати.

Враз чиясь рука маленька
Павучка схопила в жменьку.
Я жучка знайшла!- раділа
Та мерщій пішла до діда...

Дідуся щоб розпитати,
Як жучка того назвати.
Дід сказав до діточок:
Це не жук, це - павучок!

І було би добре, діти,
Надворі йому пожити!
Діда слухались малята,
Павука понесли з хати.

З рук впустили у дворі,
Вмить побіг він по траві.
Всі раділи - дід та діти,
І павук - нарешті втік я!

Скрізь тепер павук гуляв,
Все довкола пізнавав...
Мав вже друзів він багато,
Павучків, жучків, мурахів.

Та казкові попід тином
З павутиння плів картини!!!


Автор: 
Наталія Паснак (Мельник)

Додати коментар