Дружок Жучок

Йшов зі школи я додому,
Відчував легеньку втому.
Парком я ішов неквапно
Так цікаво було в парку!

Білочка руда маленька
Плигала собі швиденько.
Працювала жваво мила,
Щось в дупло вона носила.

Дві ворони на травичці
Знов сварилися по звичці.
Знахідку якусь ділили,
Повно крику наробили.

По алейках, мов зайчатка,
Швидко бігали малятка.
Галас, сміх дзвінкий навколо!
Добре їм, не ходять в школу.

А мені ще, як згадаю,
Стільки всього вчити маю!
Так завдань іще багато,
Мушу вчитися завзято.

Добре в парку тут гуляти,
Та пора мені до хати.
Йду похнюпившись, сумую.
Раптом що це? Що я чую?

В кінці парку, під вербою,
Плаче собача з журбою.
Плаче зовсім ще маленьке.
-Заблукало ти бідненьке?

Миттю взяв щеня на руки,
Очі повні сліз й розпуки.
Руки полизало вдячно,
Мабуть було йому лячно.

Залишився з ним чекати
Тих, що йдуть його шукати.
Довший час ми вдвох чекали,
Цуценятка ж не шукали!

Що я мав із ним зробити?
Звісно, взяв до себе жити!
Вдома від батьків й бабусі
Я отримав по заслузі!

Всі на мене так чекали, 
Вже півдня мене шукали.
Та за пса мене, на диво,
Зовсім- зовсім не сварили.

Пес лишився, дозвіл дали.
Ми його ЖУКом назвали.
Був увесь він чорний- чорний
Мов жучок малий, проворний!

Жук залишився в нас жити,
Маю з ким тепер дружити!
Йду зі школи, поспішаю,
Друг там, Жук, мене чекає!


Автор: Наталія Паснак (Мельник)

Додати коментар