Зайчик

Люта зимонька прийшла,
Все снігами замела.
Поле, ліс, дороги всі-
У засніженій красі.

Білий зайчик лісом біг,
Він від вовка злого втік!
Зайчик в лісі заблукав,
Стежку він свою шукав.

Ой, немилий краєвид...
Плакав гірко, аж навзрид.
Сів бідненький на пеньок
І скрутився у клубок.

Змерзли лапки, вушка, хвіст,
Не ховає зайчик сліз.
Раптом чує зайчик звук :
Тук- тук- тук і тук- тук-тук!

Зайчик кинувся туди
Рятуватись від біди.
Дятел дуба лікував,
У корі комах шукав,

Нищив різних шкідників,
Тук- тук - тук - він стукотів.
Бідний зайчик з усіх сил 
Гукнув дятла й попросив:

" Ти високо там, вгорі,
Видно геть усе тобі.
Може знаєш де мій дім?
Заблукав я в лісі тім."

Дятел каже: "Чом би й ні?
Я допоможУ тобі,
Низько - низько полечу,
Дім швиденько твій знайду!

Ти ж дивись, не відставай
Поряд ти біжи, стрибай!"
Пострибайчик наш зрадів,
Він до мами так хотів!

Біг за дятлом, ніг не чув,
П'ять хвилин - і вдома був!
Мама, татко , вся рідня
Зачекались зайченя.

Цілували всі його
В щічки, вушка і чоло.
Так раділи, що знайшли,
Всі щасливими були!


Автор вірша Наталія Паснак (Мельник)

Додати коментар