Слоник

Радість, радість неймовірна!
Я ділюся з усіма -
Справа майже ювелірна,
Вчора я зліпив слона!

Самостійно, з пластиліну,
Друзі, я його зліпив.
Ноги, хвіст, широку спину,
Хобота йому вчепив.

Величезні гарні вуха
Приладнав до голови.
Щоби слоник ними слухав,
Що йому я говорив.

Сіре-сіре слоненятко
Спершу- ой, смішне ж було...
Та, за вечір те малятко
Поступово ожило.

Красень слоник мій маленький,
Не натішуся ніяк.
Дуже вийшов вже гарненький.
Всі мене питали: "Як?"

-Як зумів ти так зліпити,
Що живий неначе він ?
-Я його почав любити
Ще як був це пластилін.

Все - як в казочці добренькій,
Все було, як дивний сон.
В руки взяв шматок сіренький
І сказав собі - Це Слон!


Автор: Наталія Паснак (Мельник)

Додати коментар