Жирафа

"Мабуть, справді я "невдаха,"
Друзів не знайду ніяк."-
Молодесенька жирафа
Старшій скаржилася так.

"Зависока я для зебри,
Подружились би, мабуть,
Висота чотири метри -
Зебри ж так не підростуть!

І газелі й антилопи,
Носороги та слони
Проти мене - невисокі.
Ой, низькі, низькі вони!

Що скажу - вони не чують,
Перепитують раз сто.
Підкажи, чи ще існують
Звірі зросту " ого - го"!?

Де мені шукати друзів?
Хочу дуже їх знайти.
Та у нашій я окрузі
Їх не бачу й з висоти!

Всі малі, немов мурахи.
От, якби їм підрости!..."
Сум такий в очах жирафи,
Трішки....й сльози потекли...

Хоч шкода було малечу,
Відповіла старша їй:
"Слів твоїх не заперечу,
Важко вижити самій!

Не вважай свій зріст за ваду,
Не щасливіші й "малі"
І скажу тобі я правду:
Ми - найвищі на землі!

Метрів п'ять, буває й більше,
У жирафи висоти.
І, що саме цікавіше-
Підростеш ще трішки й ти.

Бачиш геть усе здалеку,
Чом засмучуєшся так?
З висоти ти небезпеку
Вгледиш краще як-не-як.

Не засмучуйся нітрохи,
Переваги є завжди:
Якщо в тебе довгі ноги,
Зможеш швидше утекти.

Сумувати не будемо,
Щоб поменшало " невдах",
Друзів ми собі знайдемо
З-поміж нас, з-поміж жираф!"

Узялись вони шукати,
Всю савану перейшли.
Хочу, дітки, вам сказати:
Аж табун жираф знайшли!

І жирафи так раділи,
Радості не було меж.
І мені це розповіли.
Я раділа з ними теж!!!


Автор: Наталія Паснак (Мельник)

Додати коментар