Черепаха


У панцирі міцному
Старенька черепаха
Брела сумна додому:
"Невдаха я, невдаха.

Уміти б йти швиденько,
Побігти, наче вітер,
Від щастя височенько
Підстрибнути, злетіти."

Зустріла на стежині
Старенька раптом друга,
Яскравий, жовто-синій
Чекав її папуга:

"Чому така сумненька?
З якого б оце дива?
Подруженько, рідненька,
Чому ти не щаслива?"

"Повільна я надмірно"-
промовила Тортила -
" Утомлююсь постійно,
Стара вже та безсила.

Ніколи тобі, пташко,
Мене не зрозуміти.
Повільним бути - важко,
Несила все успіти ".

Відповіла пташина:
" Погоджуюсь, звичайно,
Важлива це причина,
Як треба щось " негайно".

Але в житті, Тортило,
Усе закономірно -
Не все усім під силу,
Я думаю - це вірно.

У кожного, до речі, 
Свої є переваги:
У тебе вік старечий,
І панцир для відваги.

Ми вміємо літати,
Ви - плавати довільно,
Хтось - бігати, стрибати,
А хтось - повзти постійно.

Призначення у світі
У кожного окреме.
Є приводом - радіти -
Вже те, що ми живемо!

Ти зовсім не невдаха,
Тортило, дорогенька.
Кмітлива черепахо, 
Радій, що ти старенька.

Порадиш нам розумно,
Навчиш чогось ласкаво,
Не буде тобі сумно 
І нам буде цікаво!"



Автор вірша 
Наталія Паснак (Мельник)

Додати коментар