Диво-татусі

Як весняне сонечко, усміхалась донечка.
В оченятах сяяли щастя промінці.
Тішилася донечка, що її долонечка,
крихітна долонечка, в татовій руці.

Щебетала донечка, про жучка та сонечко.
З татком не боялася навіть павука.
Бо у світі цілому малюку несмілому
так спокійно й затишно в тата на руках.

І радів за донечку місяць у віконечку,
на краєчок ліжечка стиха він присів.
Побажав маляточкам –хлопчикам й дівчаточкам –
мати добрих, лагідних диво-татусів.



Автор: Л. Вознюк

Додати коментар