Горобинове намисто

Ми з бабусею до лісу
На прогулянку пішли.
Був осінній ліс, як пісня,
Повен радості й краси.

Горобини кущ яскравий
Нам зустрівся на шляху.
Пару кетягів зірвали,
Так вподобали красу.

Сонцесяйні, променисті,
Червоненькі ягідки.
Ми сплели із них намисто
І віночок залюбки.

Одягнула свою лялю,
Наче кралечка вона.
Всі питають:"Де коралі
Дивовижні ти взяла?"

Гордо я відповідаю:
"Не повірите мені.
Та намисто це для лялі
Сплели з бабцею самі!"

І собі сплела віночка.
Ніби мавка, в ньому я.
А бабуся ще й сорочку
Вишиту мені вдягла.

Настрій маємо святковий,
Так бабусеньку люблю.
Дар у неї пречудовий-
Творить зі всього красу!


Автор: Наталія Паснак (Мельник)

Додати коментар