Колобок

Вчора бабця прочитала
Мені казку " Колобок".
Потім ще пообіцяла,
Що спечемо його вдвох.

Було радості безмірно
Від тих слів в моїй душі,
Колобок- це ж неймовірно!
Не звичайні калачі!

Я прокинулась раніше ,
Помагати почала.
Так хотілось, щоб скоріше
Наша казка ожила!

Замісили спершу тісто,
Залишили підійти,
А на серці так двоїсто,
Вірю й ні, що будеш ти...

Колобочку мій казковий,
Оживи вже, оживи!
Настрій маю загадковий,
Так чекаю. Ну коли????

Піднеслося тісто швидко,
Оживав мій колобок,
Бабця вийняла із миски
І скатала у клубок.

Випікався він недовго,
Та хотілося хутчіш.
Що там вийде з тіста того?
На душі все веселіш.

Славний вийшов колобочок,
Випікався на очах,
Вже не м'ячик, не клубочок,
Вже рум'яний, як в казках.

Бабця дуже обережно
З печі вийняла його.
Вдячна я була безмежно
Їй за колобка свого.

Охолонув колобочок
Каже бабця: "Бери, ріж!
На ножа ось, як захочеш,
Поділи його і з'їж!"

Я завмерла, аж вніміла...
Що я чую за слова?
Я нізащо би не з'їла,
Як лисиця, колобка.

Берегтиму друга вірно
Хай собі у нас живе.
Затишно тут і надійно,
І лисичка не знайде!


Автор: Наталія Паснак (Мельник)

Додати коментар