Веселе опудало


Лан широкий кукурудзи
Простягнувся за селом.
І Опудало там, друзі,
Пильно поле стерегло.


Та, таке дивакувате,
Зовсім-зовсім не страшне,
Хочу чесно вам сказати:
Справді - дивне і смішне!

У сорочці полотняній
Підперезаній шнурком,
Старовинній, домотканій
Та полатаній кругом.

Бриль солом'яний цікавий
На безлицій голові...
Та невже таке злякало б 
Ґав, сорок, чи солов'їв?

Підійшла до нього близько,
А воно - " сумне-сумне".
Хоч, я - радісне дівчисько,
Засмутило і мене.

Встидно стало мені, друзі,
Наче винна перед ним.
Сумувало дуже -дуже,
Хоч здавалося смішним.

Узялась його втішати,
Назбирала квіточок,
Бриля стала прикрашати -
Одягати у вінок.

Щоб Опудало хоч трішки
Виглядало молодцем,
Щиру я йому усмішку
Малювала олівцем.

Очі, брови, ніс кирпатий,
Щоб безлицим не було.
Щоб могло охороняти
Кукурудзу та село!

Не Опудало, а диво,
Оживає як в кіно!
Усміхається щасливо,
Стало радісним воно!

Кукурудзу і надалі
Від птахів воно спасе,
А людині - ні печалі,
Ні страху не принесе!

Додати коментар