Сценарій новорічної програми

«Артисти-невдахи або Врятоване свято»
Автор: Ніна Єрмоленко

Звучать фанфари. Світло в залі згасає. Завіса відкривається.

КАРТИНА 1
Гниле болото або лісова хаща. Виходить Ліший. Кує зозуля.

Ліший: Отакої, знов я повинен чекати цих нездар. Водяник, ти де?
Водяник(вилізає з болота): На місці я, Ліший, не галасуй. І Страшко давно тебе чекає.
Страшко: Ага…(злізає з дерева)
Ліший: Так, що ми сьогодні зробили. Перший я. На лося дерево Звалив? Звалив. Дітей в темний ліс заманив? Заманив. Ще гриби в кошику у Червоній Шапочці підмінив на мухомори…
Страшко: Супер…
Водяник: Я, я, зараз я!! Човен з рибалками перевернув, пловцям п’ятки лоскотав. Вони трохи не втопилися! Сомів та щук посварив. Така велетенська бійка була! Сила!
Ліший: А ти, Страшко?
Страшко: А я, а я…А я як вийшов …Всі одразу впали…Мабуть злякалися.
Ліший: Де там наша Кікімора ходить. Вічно запізнюється на збори.
Водяник: Та вона, мабуть на черговому кастінгу. Все хоче у зірки потрапити.
Ліший: Представляю: наша Кіка у «Шансі» – ой, не можу…
Страшко: Ні! Ні! Нехай краще її візьмуть у якийсь серіал. Наприклад : Моя прекрасна няня»
Ліший: Та ні! Не родися красивою»
Водяник: А родися Кікіморою…

Всі сміються.

Прибігає Кікімора. Всі замовкають і вишукуються.

Кіка: Хі-хі. Привіт, хлопчики. Що ви тут робите? Хвастаєтеся один перед одним. Пустуни та ледацюги.
Водяник: Та я тобі за такі слова .
Кіка: Ой-ой, злякав. Одна я, бідненька працюю. І день і ніч, і день і ніч. І навіть зараз іду з роботи по лісі та як зарегочу. Ось так -(дурно сміється)- всі білки з дерев впали – думали землетрус.
Ліший: Ой, Кікочка,ти у нас професіонал! Не те що ці…телепні.(замахується).
Кіка: А яка, хлопці у нас програма на Новорічне свято? Я собі зробила новий прикід : плаття з яскравого шмаття, прикрашене сушеними гусеницями, зачіска зі свіженької соломи…(крутиться)
Ліший: Красунечко наша.
Страшко: Супер…
Водяник: Кікімора, вона і є Кікімора…
Кіка: Що ти сказав. Та я тобі …( Починається бійка)
Ліший: (розкидує всіх ) Ну ти, Водяник, прямий ,як свинячий хвіст. Хто ж жінкам правду каже? Кікочка, ти його не слухай. Ти у нас найчарівніша Кікімора в усьому Гнилому болоті. В тебе такі гарні противні маленькі очки, такий миленький мініатюрний носик та і вся ти у нас просто диво…Правда Страшко?
Страшко: Ага, Кіка, ти навіть красивіша за мене…
Кіка: Так ось, пустуни. Ви, мабуть, знов, як завжди будете в новорічне свято на галявині лежати та своїми капостями хизуватися. А ось я чула, що в Палаці культури (клубі, школі) діти готують Новорічний концерт та розваги, вони будуть танцювати, співати, жартувати, кажуть, а і ялинка там буде і подарунки всім роздаватимуть…
Ліший: Мабуть буде весело.
Страшко: (мрійно) Супер…
Водяник : А ми знову будемо нудьгувати.
Кіка: Так я вам і пропоную! Треба якось їм свято зіпсувати, а собі зробити!
Ліший: Молодець, Кіка. Щоб таке вдіяти, поганеньке-поганеньке.
Страшко: А давайте їх з’їмо…
Кіка: Подависся, дурний ненажеро.
Водяник: Може заллємо все водою, тоді їх чудові новорічні костюми зіпсуються.
Ліший: Я придумав краще! Ми костюми концертні у дітей поцупимо і все інше, що вони до свята приготували і собі на Гнилому болоті таке свято влаштуємо для всієї Нечистої Сили. Ну як?
Страшко: Супер…
Водяник: Ти мене вже дістав. Весь час одне і теж: СУПЕР,СУПЕР. Ти ще хоч одне слово знаєш?
Страшко: Ага. Знаю. “Кльово”. Так зараз уся молодь говорить, а я у неї вчуся.
Кіка: Вчився би чомусь корисному.
Ліший: Годі сперечатися. Якщо ви згодні з моїм планом, треба швидко переходити до його виконання. Ти, Кіка, як найспритніша, відповідаєш за крадіжку костюмів і реквізиту. Ти – Водяник, поцупиш фонограми з музичним оформленням. Ти, Страшко… Щоб тобі доручити таке посильне…
Страшко: Я можу піти в буфет і з’їсти у них всі пиріжки…
Ліший: Ні, тупачок, ти поцупиш якийсь реквізит, одним словом , все , що у них буде погано лежати.
Кіка: Кажуть, у них завжди погано лежать мікрофони.
Страшко: Супер. Ой, кльово.
Ліший: А я вкраду найголовніше – СЦЕНАРІЙ і стану режисером нашого свята.
Страшко: Сценарій –це така булочка? Чи пампушка? (Облизується)
Кіка: «Кльовий» ти мій! Сценарій – це важливий документ свята! У кого сценарій – той на святі – головний! Не побоюся цього слова – головний режисер!
Всі (в захваті): Кльово! Круто! Класно! Яка ти, Кікімора, розумна…
Кіка: Вперед, до справи!!!

Всі кричать і убігають.
ЗАВІСА ЗАКРИВАЄТЬСЯ.

КАРТИНА 2
Світло згасає. Концертний зал. Генеральна репетиція. На авансцену виходить Режисер (Неуважлива людина, яка завжди все губить, трошки капризна та нервова, як і більшість творчих людей). За ним (або нею) бігають завжди дві помічниці (1,2)

Реж: Увага! Увага! Починаємо репетицію Новорічного концерту. Де мій сценарій? (Подають) Так. Мікрофон? Дякую. Окуляри? Де я подів мої окуляри.
Помічниці: (шукають навкруги, потім помічають, що окуляри на голові у режисера) Ось вони!
Режисер: Спасибі. Освітлювач! Світло готове?
Голос: Ми готові. (Миготить світлом). Перша пушка? Друга пушка? (включають пушки)
Реж: Декорації готові?
Художник: (Виглядає з куліс) Робимо останні штрихи.
Реж: Звукорежисер? Звукорежисер.
Помічниці: Знов запізнюється.
Біжить звукорежисер: Все в порядку. Я на місці. А у мене ще немає сценарію.
Реж: (до помічниць) Яке безладдя!!! (Побігли віддавати) Всі на сцену, готуємося до генеральної репетиції.

КАРТИНА 3
Завіса відкривається. Юні артисти (танцюристи, співаки, циркачі) займаються під команди своїх керівників. Посередині сцени – ялинка, красива, але ще вогники не горять. Художник дописує щось, Маш. сцени лаштує декорації, час від часу вибігає костюмер, приміряє костюми, обміряє дітей-робоча обстановка. Як тільки завіса повністю відкривається, всі вибігають зі сцени.

Реж: Увага! Починаємо генеральний прогін!

Один за одним на фоні всієї цієї метушні проходять концертні номери (як на генеральному прогоні, може щось не до кінця, може з зупинками по команді керівника і з його поправками. Режисер у мікрофон запрошує артистів на сцені – практично веде концерт.

В цій частині концерту виконуються номері, переважно з використанням реквізиту, який у подальшому буде вкрадений поганими героями и з використанням якого вони будуть намагатися відтворити виступи дітей-артистів.

Реж: (Плескає в долоні) Всім дякую.10 хвилин перерва, потім продовжуємо генеральний прогін.

Всі вибігають зі сцени. Звучить музика. З’являються бандити, крадуть все, що бачать ( пошепки коментують : Бери, бери костюми. А це що таке? Це мікрофон. А де сценарій? Ось він! Тримай, Кікочка…) і вибігають зі сцени.
На сцену виходить режисер з помічницями.

Реж: Увага. Всі готові? Подовжуємо Генеральну репетицію. Де мій сценарій? А мікрофон? (Шукають)
Голос звукооператора: У мене пропали всі фонограми!!!
Реж: Де я поклав свої окуляри? Невже і вони пропали?
Вбігає костюмер: Пропали всі костюми. Що робити?
Режисер бігає по сцені: Все пропало! Все пропало. Нас обікрали.

Всі в розпачі.

Реж: Свято відміняється, поки не знайдемо грабіжників.

Завіса закривається

КАРТИНА 4
Помічниці: (До дітей в зал )Діти, ви не бачили, які злодії нас обікрали. Бачили? Хто? Ліший? Страшко? Водяник? Кікімора? Ай-яй-яй. Якщо ми не знайдемо викрадачів, свято не відбудеться…

З залу вибігає найменший Козак (хлопчик у українському вбранні).

Козак 1: Я бачив, вони побігли до Гнилого болота, щоб там влаштувати своє свято.
Помічниці: Що ж робити? Як врятувати наше свято? Ми ж діти, хіба ми зможемо перемогти ворогів, навіть якщо знайдемо?
Козак 1: Обов’язково переможемо.
Помічниці: (іронічно) Хто? Ти? Теж мені Вірастюк!
Козак: Не я, а ми! Українські козаки. Ми хоч і не дорослі, але дуже сильні. Бо ми займаємося спортом, багато працюємо і незабаром обов’язково станемо такими ж могутніми, як найсильніша людина світу – українець Вірастюк! Хлопці, виходьте сюди.

Звучить музика ,виходять “козаки”, роблять кілька вправ (якісь силові, або гімнастичні), стають струнко.

Козак2: Ми готові вирушити в дорогу, знайти та покарати грабіжників.
Козак3: Не хвилюйтеся, ми цих неуків обов’язково переможемо… (граються м’язами)
Козак1: (знизу дивиться на великих) Або перехитруємо!
Помічниці: Спасибі, хлопці, бажаємо вам удачі!!!

Звучить музика. Гладіатори виходять через зал, всі їх проводжають.

КАРТИНА 5
Завіса відкривається.

Гниле болото. Злодії зібрали всіх своїх помічників і роблять спробу зробити концерт. (Пародія на проведення репетиції, пародії на номери танцювального та циркового колективів .Все це виходить кумедно та незграбно, злодії всі пересварилися. Ліший – режисер, хоч і у викрадених окулярах і зі сценарієм, але не може нічого путнього вдіяти зі своїми “артистами”.

У номерах – пародіях можна комічно відтворити всім знайомі образи: «Танці з зірками» – Могилевська – Яма, «Шанс» – Кузьма, Герой «Карооке на майдані» – Можна поспівати та походити з шапками по колу і т.п.)

Водяний: Клянуся своїм улюбленим болотом, ти, Кіка, чудово танцюєш.
Кіка: Але ти, Водяник, мені всі ноги відтоптав.
Страшко: Отримав, Водяник?
Ліший: Нездари, ви нічого не вмієте. Теж мені, «артисти». Всі геть!

Гонить всіх зі сцени.

Кікімора: Слухай, лішачок. А може повернемо ці кляті костюми справжнім артистам і попросимо, щоб вони нас хоч чомусь навчили.
Водяник: Краще давайте утопимо ці костюми в болоті.

В цей час козаки вже знайшли артистів-невдах, але ще від них ховаються.

Ліший : Мовчить, незграби. Я чую, до нас хтось іде, всім заховатися. Ховаються, хто як може (смішно, помітно, наприклад під костюми)

На сцену під музику виходять “козаки”, роблять дуже показово кілька вправ.

Козак1: (хитро) Як би нам знайти кого-небудь, хто захотів би вивчити наш чудовий номер, стати артистами і подорожувати з нами…
Ліший: (підкрадається) Хлопці, а ви можете навчити нас справжньому цирковому номеру?
Козак 2: А як же, дядьку.
Водяник: І візьмете нас на справжню сцену?
Козак 1: На справжню сцену і на справжній концерт.
Страшко(вилізає з-під дерева): Супер!
Кіка: Це ти будеш “супер”, а я буду супер-пупер, тфу, суперстар, тобто суперзірка.
Козак 2: Ставайте в наше коло, почнемо репетицію.

Звучить музика, козаки оточують злодіїв та з використанням прийомів боротьби, перемагають їх, зв’язують та кидають на землю.

Козак 1: А тепер, жалюгідні грабіжники, ви підете з нами і повернете все викрадене нашим артистам.
Ліший: А ви не будете нас більше бити?
Кіка: Особливо жінок.
Козак 1: Ні! Ми благородні козаки і слабкіших за себе не ображаємо.
Козак 2: Ми тільки хочемо справедливості.

Всі виходять. ЗАВІСА ЗАКРИВАЄТЬСЯ

КАРТИНА 6
На авансцені зажурений режисер з Помічницями.

Реж: Яка ганьба. Підвести стільки глядачів.
Помічниці: А через півгодини з’явиться Дід Мороз та Снігуронька. Що ми їм покажемо?
Помічниці: І козаки не з’являються, невже злодії їх перемогли.

Звучить музика. Через зал козаки ведуть зв’язаних злодіїв, які несуть вкрадені речі.

Помічниці: Ось вони.
Помічниці: Ми врятовані.
Помічниці: Свято відбудеться.
Помічниці: Молодці, козаки . (Помічниці забирають реквізит, уносять)
Реж: (підходить до Лішого) Будь ласка, віддайте мені мій сценарій та мікрофон. (забирає). Пробачте, а це не мої окуляри? (забирає, надягає, розглядає крадіїв) А ви справжній Ліший?
Ліший: Так. А ти сумніваєсся? (насувається на нього)
Реж (не помічаючи ворожості) А хто ця мила дама?
Кіка : (у захваті) Я – мила. Чули? Я- справжнісінька болотяна Кікімора. А це – мої друзі-Водяник та Страшко.
Реж: Яка удача. Я так давно мріяв написати сценарій про життя Нечистої Сили. Прошу вас, будьте моїми консультантами.
Ліший: Але ми хочемо бути і артистами.
Реж: Про таке я і мріяти не міг. Я запрошую вас на головні ролі майбутньої вистави. Всі? Ура.
Страшко: Супер.
Реж: А зараз до роботи. Всі готові?
Всі служби: Готові.
Реж: Чудово! Встигли! Бо саме зараз до нас з’явиться найголовніша дійова особа Новорічного свята. Хто це, діти? Правильно! Дід Мороз.

Звучить новорічна мелодія. Виходить Дід Мороз. Вітає дітей.
Запалювання ялинки.

Помічниці: Шановний, Дідусю Морозе! Дякуємо Вам за вітання і дуже просимо бути гостем на нашому Новорічному концерті. Адже діти-артисти так готувалися до свята.
Дід Мороз: Що ж, Діти, я із задоволенням залишуся та подивлюся ваш концерт.

Д.М. спускається у зал.

Режисер: Починаємо Новорічний концерт.

Концертна програма. Її ведуть або помічниці режисера, або Кікімора (адже вона мріяла бути Суперзіркою).

Останній номер – пісня Снігуроньки.
У фіналі пісні всі учасники програми виходять на сцену.

Фінал.
Поклон.
Автор: Ніна Єрмоленко