День вчителя – професійне свято всіх працівників сфери освіти – був заснований в 1994 році і святкується у першу неділю жовтня. Якщо запитати у будь-яких батьків, що вони вважають найважливішим елементом навчання своєї дитини, вони напевно скажуть: хороші вчителі. Лише під умілим керівництвом хороших вчителів, учні можуть ефективно використовувати нові технології і нові знання, які нестримно розвиваються і стають пріоритетними в учбовому процесі.

Викладачі займають центральне місце в будь-якому процесі, направленому на підвищення освітнього рівня, від них залежить, щоб люди навчилися мирно жити разом, і щоб світ позбавився від дискримінації. Тоді, коли потреба у вчителях особливо велика, прикро, що багато країн відчувають нестачу в них. Сьогодні, в Усесвітній день вчителя, ми пропонуємо батькам і всім людям на хвилину задуматися про те, як змінив їх життя хороший вчитель, пам’ять про яке вони зберегли. Що було б зараз з вами, якби цей вчитель не зустрівся на вашій дорозі? Тому з перших днів навчання дитини, не тільки зі школи, а ще й з дитячого садочку, дуже важливим кроком з боку вчителя насамперед, є находження взаєморозуміння. Кожен день вчитель має знаходити окремий підхід до кожної дитини. Але й діти в свою чергу повинні слухатися вчителя і показувати зразкову поведінку, проявляти повагу і розуміння.

Обов’язково в цей день батьки, разом із дітьми дарують вчителям квіти на знак подяки за знання, які отримують їх малюки. Насамперед на це свято потрібно готуватися дітям із батьками. Потрібно організувати “День вшанування вчителя” – це означає, що дітлахи влаштують для своїх вихователів святковий концерт!

З усієї групи требо вибрати “ведучого”, або їх може бути декілька – наприклад хлопець і дівчина, або кожний по черзі з групи, вони будуть виходити на “сцену” і оголошувати того, хто буде виступати і з яким номером (пісня, вірш, танець). Кожен з дітлахів повинен ретельно підготуватися – наприклад, вірш чи пісню не обов’язково вчити цілими, їх можна розбити на стовбці між дітьми і виступати по черзі. Можна взяти веселий вірш Корнія Чуковського, наприклад – “ТАРГАНИСЬКО” і розіграти костюмовану виставу:
Їхали ведмеді
На велосипеді,
А за ними вслід
Задки їхав кіт.
Комарики-комарі
Дирижаблем угорі.
А за ними раки
На хвості в собаки.
Вовк на кобильчині,
Леви на машині.
Зайчики
в трамвайчику,
Жаби на мітлі.
їдуть і сміються,
Пряники жують.
Раптом з підворітні
Суне великан –
Отакий вусатий
Злий тарган!
Тарганисько, тарган,
зле чудовисько!
Він буркочучи іде,
Ще й вусищами пряде:
“Почекайте, не тікайте,
Я вас миттю проковтну!
Проковтну, проковтну, не помилую!”
Звірі затремтіли,
Впали і зомліли.
Вовк свою дружину
З’їв у ту ж хвилину.
Крокодил зітхнув,
Жабу проковтнув.
Слон, схопивши дрижака,
Так і сів на їжака.
Тільки раки-небораки
Не бояться розбишаки:
Хоч назад вони повзуть,
Та вусищами прядуть
І кричать ненажері вусатому:
“Не гарчи, не кричи,
Ми й самі вусачі,
Ми й самі отак ідем,
Ще й вусищами прядем”.
І сказав гіпопотам
Крокодилам і китам:
“Хто потвори не жахнеться,
Хто з чудовиськом поб’ється,
Я тому в обидві жмені
Аж дві жабки дам зелені
Ще й гарнесеньку шишку ялинову!”
– Нам лякатися чого
Злого велетня того!
Ми рогами,
Ми ногами,
Ми й зубищами його!”
І веселою юрбою
Звірі кинулись до бою.
Та уздрівши вусача
(Ай-ай-ай!),
Звірі всі навтікача
(Ай-ай-ай!).
По лісах, по лугах
Поховалися.
Тарганиська рудого злякалися.
І гукнув гіпопотам:
“Що за сором,
Що за страм!
Гей, бики та носороги,
Не звертайте із дороги!
Підхопіть мерщій на роги
Злого ворога!”
А бики та носороги
Так і трусяться з тривоги.
“Ми б на роги
Ворогів,
Тільки роги дорогі,
Ще ж і шкура чимало нам коштує”.
І сидять і тремтять
Під місточками,
У болоті лежать
За горбочками.
В кропиву крокодили
Запхалися,
У канаві слони
Заховалися.
Тільки зуби
В усіх цокотять,
Тільки вуха
Од жаху тремтять.
Мавпи серця не сушили,
Чемодани підхопили
Та прожогом як гайнуть
В путь!
І акула
Дременула,
Тільки хвостиком крутнула.
А за нею восьминіг
Так і суне
З усіх ніг.
От і став тарганисько господарем,
Всіх полів та узліссів володарем.
Підкорилися звірі вусатому.
(Щоб йому провалитися, клятому!)
А він поміж ними красується
Та золоченим пузом хизується.
“Віддавайте мені, звірі, діточок своїх,
Я їх схрумаю сьогодні за вечерею!”
Звірі нещасні
Ридають в знемозі,
Виють, голосять, ревуть,
В кожній печері
І в кожній берлозі
Злого катюгу кленуть.
Як же наважиться мати
Дитя своє любе віддати,
Бідне, пухкеньке малятко –
Ведмежа, вовченя, слоненятко,
Щоб ненажера жаднючий
Бідну дитинку замучив?
Плачуть вони, побиваються,
З малюками навіки прощаються.
Раптом звідкись у бору
Об’явилась кенгуру,
Як побачила біду,
Загукала на ходу:
“Та хіба ж це великая?
(Ха-ха-ха!)
Це ж такий собі тарган!
(Ха-ха-ха!)
Це ж тарган, це ж тарган, це ж комашечка,
Поганенька, звичайнісінька мурашечка!
І не гидко вам?
І не бридко вам?
І зубаті ви,
І рогаті ви,
А комашечці
підкорилися,
А мурашечці
уклонилися!”
Налякалися бегемоти,
Зашептали: “Що ти, що ти?
Утікай-но звідси тихо!
Ще нам тут накоїш лиха!”
Та зненацька з-за горбочка,
З-за чубатого лісочка,
Полем, полем навпростець
Прилітає горобець.
Стриб та стриб,
Та цві-цвірінь,
Цвірі-цвірі-цвірірінь!
Подививсь,
Підскочив близько,
Взяв і клюнув тарганиська.
І таке з тим злодюгою сталося:
Навіть вусів його не зосталося.
От де звірі звеселіли, оточили горобця,
Обіймають, вихваляють переможця-горобця!
Осли йому пісню по нотах ведуть,
Козли бородою дорогу метуть.
З бараном іде баран,
Б’ють обидва в барабан.
Сичі-сурмачі
Сурмлять,
Граки з каланчі
Кричать.
А он кажанята
Завзято
Хустками махають,
По стріхах стрибають.
А слониха, а слониха
Так танцює, збувшись лиха,
Що від тупоту луна
В небо полетіла
І на бідного слона
Місяця струсила.
От була тоді робота
Витягать його з болота,
До небес прибивати гвіздочками!

Джерело: levko.info

Схожі матеріали