Весна – наші батько й мати.
Весна кличе в поле.
Весна красна квітками, а осінь – пирогами.
Весна ледачого не любить.
Весняне сонце як дівчини серце.
Весняний день рік годує.
Високо і швидко пливуть у небі хмари – на гарну погоду.
Грак прилетів – через місяць зійде сніг.
Де ластівка не літає, а в квітні додому прилітає.
До першого грому земля не розмерзається.
Довгі бурульки – на тривалу весну.
Зійшов у березні сніжок – берися за плужок.
Коли квітень з водою, то травень з травою.
Ластівка в квітні день починає, а соловей кінчає.
Ластівки низько літають – дощ обіцяють.
Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти.
На теплого Олекси (З0 березня) щука лід хвостом розбиває.
Пізня весна не обдурить.
Побачив шпака у дворі – знай: весна на порі.
Ранні ластівки – щасливий рік.
Сій вчасно – вродить рясно.
Сині хмари – на тепло.
Сонце гріє, сонце сяє – вся природа воскресає.
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май-буде
Травнева роса краща вівса.
Травневий дощ все одно, що з грибами борщ.
У квітні погода один день блисне, а сім днів кисне.
Уночі тріщить, а вдень плющить.
Хліб на хліб сіяти – ні молотити, ні віяти.
Хоч річка і невеличка, а береги ламає.
Чайка сіда на воду – чекай доброї погоди.
Як почав орать, то в сопілку не грать.
Як терен квітнем забіліє – селянин ячмінь сіє.
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.
Якщо птахи в’ють гнізда на сонячному боці дерев – на холодне літо.
Якщо у березні вода не тече, у квітні трава не росте.
Яр-весна – наш отець і мати: хто не посіє – не буде збирати.
