Міжнародний день захисту дітей відзначається 1 червня а встановлене це свято ще в листопаді 1949-го року, ухвалою Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Цей день покликаний не тільки для веселого святкування дітвори, але й нагадування суспільству про необхідність дотримання та поваги прав дитини, боротьби з експлуатацією дитячої праці, прав дитини на освіту, дозвілля й захист від фізичного та психологічного насилля, до проблем охорони здоров’я. Всі вище зазначені пункти це – необхідної умови для формування гуманного, справедливого і благополучного суспільства. Напередодні відзначення цього дня та в цей день в багатьох країнах світу проходять благодійні акції, покликані допомогти і підтримати дітей-сиріт і інвалідів.
З 27 вересня 1991 року набула чинності Конвенція ООН про права дитини, згідно з якою держави, які цю конвенцію підписали, вживають усіх заходів щодо забезпечення захисту прав дитини, зокрема на життя, свободу думки і релігії, тощо.
Міжнародний день захисту дітей відзначається в Україні з 1998 року. В Україні 1-го червня відбуваються різноманітні заходи, що підкреслюють увагу до дитячих прав і до формування гармонійно особистості. Традиційними стали доброчинні акції, нагороди, призи.
У державній політиці нинішньої України проблеми захисту підростаючого покоління мають пріоритетний напрям. Але слід зауважити, що розв’язання проблем захисту дитини, дитинства від небезпек, які існують у сучасному житті, далеке від ідеального. В Україні зросла велика кількість випадків фізичного та психологічного насилля над дітьми, про що свідчить статистика. Беззахисність починається іноді з першого подиху дитини. Щотижня тільки в пологових будинках Києва до десятка новонароджених дітей опиняються без материнської, а отже, і батьківської, себто родинної опіки, бо молоді матері їх просто залишають. Дані опубліковані психологами Соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді. Серед дітей, котрі підростають у повноцінних сім’ях, немало таких, які зазнають не лише якихось утисків, а й знущань і побоїв від своїх рідних. Доволі гостра проблема постає перед Україною і у випадку з безпритульними дітьми. Вже не перший рік соціальні служби для дітей та молоді вживають заходи для безпритульних дітей, але нажаль суворі закони вулиці перемагають над ними. Ці діти в досить юному віці вживають наркотики, алкоголь, а деякі з них вже Віл-інфіковані, вони їдуть на злочин. В очах цих дітлахів читається не цікавість до життя їх однолітків, які живуть не за їх правилами. Безпритульники не бажають бути сиротами, вони хочуть бути дітьми вулиці. Це велика проблема для нашого суспільства і України в цілому, розв’язання якої потрібно вирішувати не тільки на одному рівні соціальних служб, але й на рівні державних органів влади.
Матерал підготувала: Вікторія Сеуканд
