Коли Ісус Христос народився 2008 років тому у Віфлеємі юдейському, про це довідалися три Царі зі Сходу, і відразу ж вирішили піти поклонитися новому Цареві – тобто Господу Богу. Вони ж відчували, що Його Царство не з цього світу та негаючись рушили в дорогу, кожний із своїми дарами. Три Царі зі Сходу репрезентують людей, які шукають Господа і одного дня Його в своєму житті знаходять. Кожна людина на світі в глибині свого серця має цінний скарб, який при зустрічі з Богом готова принести Йому в дар. Святвечір – це така ж зустріч усього народу хрещеного із своїм новонародженим Богом. Тоді кожен старається не тільки від свого імені, але й за відсутніх і померлих, принести воплоченому Богові дари, які символізують наше життя. Як і в давні часи, так і нині “в Україні словом і ділом, словесним твором […] , обстановкою люди створюють у цей день образ багатства, щастя, миру і спокою у своєму домі”. Від імені цілого дому, а теж і людства зібраного в Церкві Христовій, господарі готують свої символічні дари новонародженому Дитяті. Дійство відбувається в духовній і молитовній обстановці. Бо ж звісно, що сенс людського буття, який тут урочисто наголошується як для особи, так і для цілого всесвіту – це всебічна розмова із Всевишнім. В той день і час, людина відчуває свою причетність до цілого людства, до живих і мертвих, до всесвіту. В той день людина, що духовно відкриває своє серце до Господа, пізнає яка гідність її, яку шляхетність людському родові приніс Син Божий через своє народження і який глибокий сенс мають усі події Святвечора.
Митр. прот. д-р Михайло Димид