Ця тварина свійська є,
Молочко смачне дає,
Окрім "му" не знає слова,
Звемо ми її( корова).
Від корови значно менша,
Молоко дає і вперта,
Має куцого хвоста,
Роги й бороду (коза).
Вся кругленька, має рило,
Рохкає вона й висклива,
Ще рожева ця тваринка
Та бруднуля. Хто це?( свинка).
Тягне воза, оре в полі,
А який прудкий на волі!
Він не знає слова " лінь",
Цей граційний красень( кінь).
Скубають траву тваринки
Кучеряві , мов хмаринки,
Схожі у отарі всі ці,
Тихі, мирні, милі (вівці).
Від коня багато нижчі,
Сірі вуха - довгі, звислі.
Носять на собі мішки
Вперті-вперті ( віслюки ).
Має гребінь він червоний,
Завжди ходить гоноровий,
Голосистим дивним співом
Будить всіх зраненька ( півень).
Цей домашній птах великий
Ходить все чомусь сердитий,
Весь пташиний двір вже звик:
Булькотить щось злий( індик).
Цього птаха знають всі,
Яйця нам несе смачні,
Добра, мила чубатурка,
Зветься дуже просто ( курка).
Ти навіщо, білий птаху,
Наганяєш діткам страху?
Випнув крила мов літак,
Страшно так шипить ( гусак).
Птах вона, та не літає,
Хоч не риба, а пірнає.
Хто ж тоді ота чудачка?
Водоплавна свійська (качка).
Може хтось іще не знає,
Є ще качка, що літає.
Хоч різниця невелика,
Та ця качка зветься ( дика).
Білі птахи ходять в полі,
Довгодзьобі й довгоногі,
Видно тих птахів здалеку,
Звуть тих красенів( лелеки).
Схожий він на зайця, друзі,
Лапи, вуха й хвостик - дуже,
Морква теж його смаколик,
Та не зайчик він, а( кролик).
