Кличуть зиму дітки щиро:
"Вже прийди, насип снігів!
Де ж ти, зимо, заблудила?
Хто б тебе знайти зумів?"
Десь далеко за лісами
Загубила слід вона
І блукає все полями
Та шукає шлях сумна.
Міх несе зі снігом білим
Бреде полем навпростець,
Все довкола чорним, сірим,
Сумний осені кінець!
Листя мокре, почорніле,
Килимами на землі,
Всі дерева, пташки й звірі
Кличуть зиму вже самі.
Зустрічають її радо,
Хочуть снігу й чистоти
І прохання є одразу:
"Злих морозів нам не шли!
Будь нам ніжною зимою,
Дай легенький морозець.
Ми тобі із дітворою
Скажем щиро - Молодець!"
Усміхнулась зима ніжно,
Втішно слухати таке,
Потрясла добряче міхом,
Снігом всипала геть все!
