У темній холодній в'язниці
Зустрілися двоє людей...
Один з них провів у темниці
Прикутий багато ночей...
У грудях незримо палала
Безмежна до Бога любов!
Без суду в кайдани скували,
Тварину здичалу немов...
Один в темноті серед бруду...
А другий-його наглядач
Вершитель "великого" суду...
Жорстокий бездушний палач...
Укотре прийшов запитати
Крізь зуби:"Ну й де твій Отець?
Не хоче тебе врятувати
Той люблячий Батько-Творець?
Чи скажеш тепер, що щасливий,
Як там на свободі казав?"
З презирством всміхався глузливо:
"А зараз усе, що ти мав,
Все зникло, а ти під ногами
У мене прикутий сидиш!
Тож бачиш різницю між нами?!
Ти бачиш?!Чого ти мовчиш?!"
Розлючено глянув у вічі
До в'язня і ледве встояв...
Усмішка ясна на обличчі...
Здавалось, від щастя сіяв...
"Глузуєш, чи що наді мною?!
Чому не зрікаєшся слів?!
Завершу свій суд над тобою!
Зроблю, щоб в цих стінах і згнив!
І знову у відповідь тиша
І спокій смиренний в очах....
"Тебе я в живих не залишу!!!
Чому я не бачу твій страх?!!!"
Він сам вже від люті трусився....
Безсило:"Скажи..." просичав...
А в'язень в душі помолився
І тихо йому відказав...
Ти кажеш:"Не маю нічого
Я в'язень в руках палачів...
Та бачиш лиш обрій дороги,
Якою нас Бог наділив...
Між нами є дійсно різниця...
Я вільний дійти до кінця!
Цей світ-твоя вічна в'язниця...
Піщинка в підніжжі Творця...
Ти кажеш - загину від ката...
Не відаєш тільки того,
Наскільки безсилі ці грати....
Наскільки всесильна любов...
Ти бачиш кайдани залізні,
Закутий ж у тіло і ти ...
Ми дійсно з тобою є різні...
Різницю не важко знайти...
Я в'язень на мить на хвилину...
Стою на порозі в життя...
Все тлінне у тілі людини....
До тебе лише співчуття
Я маю...І буду молитись
За душу нещасну щомить...
Ніколи не пізно спинитись...
Ніколи не пізно змінить...
***
Їх двоє в холодній в'язниці
Зустрілись у темряві стін...
Велика між ними різниця
З них в'язнем був тільки один...
