Невже життя це тільки риска,
Яка між датами стоїть?
Між першим дотиком колиски,
Коли попореду лежить,
Здається, вік перед тобою
І блиском рідної сльози
Перед могилою німою,
Коли далекі голоси
Говорять трепетні прощання?
Невже наш проміжок буття
Між першим подихом й останнім
-Усе незвідане життя
-Це тільки крапка на папері,
Де констатується кінець?
А далі все...- Закриті двері...
А де ж ті прагнення сердець?!
Всі теплі мрії, сподівання,
Характер, спогади, думки,
Турбота, радості, кохання?!
Невже вмістилися в рядки
Про те, що нас уже немає...
Хтось дійсно вірує у це...
Але я знаю...Добре знаю!
Все те, що бачимо кінцем
Насправді інше...Інше зовсім!
Кінець екзамену життя!
Коли посрібиться волосся
І стихне серденька биття
У наших грудях- тільки тіло,
Немов обкладинка речей,
Можливо, зникне...Та не віра!
Не ясне січня очей!
Бо люди глибші ніж убрання,
Ніж просто зовнішня краса...
В якій закладено вмирання...
Є щось крім цього... Чудеса!
Це наші душі- Справжнє диво!
З любов'ю вкладене Творцем!
Життя закінчиться? Можливо...
Та знаю- ми не пропадем!
А склавши іспит в цьому світі,
Нарешті знімемо хрести
І теплим променем зігріті
Щасливі дійдемо мети!
Зустрінем Господа! І зможем
Зцілити весь нестерпний біль!
Тоді нарешті переможем!
Тоді закінчимо свій бій!
І розпочнемо щось прекрасне...
Безсмертне радісне життя!
Де вже ніколи не погаснуть
Щасливо-щирі почуття!
Де будуть поряд всі кохані
І вічний спокій у душі!
Із тихим подихом останнім
З яким зустрінемось усі
Насправді тільки розпочнеться
Творцем обіцяне життя!
Можливо, дата і зітреться
І стане пам'ятник сміттям...
Але не ми... Ми будем жити!
І вічно славити Творця!
Бо ми не дати- Божі діти!
Не мармур з написом кінця...
Хтось говорить інакше може,
Усі ми вільні у думках...
Та я навіки чадо Боже!
І це не зміниться в роках...
І не боюся геть нічого!
Усе земне- лише сміття...
А ми прямуємо до Бога!
І до Прекрасного життя!
