Він мав усе- сім'ю, роботу,
Багато друзів, власний дім...
Звичайні клопоти й турботи...
Усе для щастя та утім,
В глибинах серця порожнечу
Байдуже-темну відчував...
Її не сповнювали речі,
І що б собі не купував,

Не відчував усе так само
Ні краплі радості в душі...
Без кольорів життєва гамма...
Тягнулись дні його усі

Під тінню темної зневіри...
Піл гнітом втоми від життя...
Неначе, хтось душевні крила
Його обрізав на сміття...

Уже втомився це терпіти,
Збагнув у серця глибині,
Що так не хоче більше жити...
Та якось вранці на стіні

Свого будинку він побачив
Об'яву..."ВТОМА ВІД ЖИТТЯ?"
Великі літери, неначе
Змогли пришвидшити биття

У нього в грудях... Придивився
І прочитав швиденько зміст...
У місті їхньому з'явився
якийсь новий спеціаліст...

Якщо повірити об'яві,
То виявлялося, що він
Великий майстер в дивній справі,
Такий в країні є один...

Він може щастя дарувати!
Лікує втому від життя...
Вже має досвіду багато,
Зробив в науці відкриття

І вивів метод лікування
Байдужих втомлених думок...
У серці билося вагання:
"Шахрай! А може..." Холодок

Пішов по спині від надії...
"Втрачати нічого, піду...
Від того точно не збіднію,
А так- душею пропаду...

Вже сил боротися немає,
Останній шанс, можливо, мій...
У стан депресії впадаю...
Із цим миритися без дій

Не хочу!"- Мовив так рішуче
І не чекаючи, пішов
До того лікаря...Жагуче
Було бажання в нього знов

Відчути радість, яку втратив...
Зайшов несміло в кабінет,
Не знав із чого розпочати...
Немов прихований секрет,

Йому належало відкрити
Та раптом лікар проказав:
"Нема потреби говорити..."
Неначе, все про нього знав...

"Ви розкажіть мені натомість
Про те, що маєте в житті..."
В ногах відчувши невагомість
І холод сорому в душі,

Промовив тихо:"Все я маю...
Дружину люблячу, дітей...
До того гарно заробляю...
Усе, що хочу із речей

Собі дозволити я можу,
Але у серці- темний гніт...
До всіх з байдужістю ворожий
І вже не милий цілий світ...

Уже не радує нічого
І хоч нема на те причин,
Немов одягнутий в тривогу...
Дратує сірий часоплин..."

Промовив лікар:" Треба спершу
Вам здать аналізи і з них
Уже з діагнозом довершу
Картину повну..." Чоловік

Лише зітхнув...А що лишалось?
Якщо потрібно, так і буть...
Усе він здав, хоч і закралась
У нього думка:" Та, мабуть,

Це все ж шахрайство і не більше..."
А далі тиждень пролетів...
І серце билось вдвічі швидше,
Як тільки хтось йому дзвонив:

Чекав діагноз свій почути...
І ось нарешті- той дзвінок!
А в трубці голос повний скрути
І зразу темрява думок...

"Не телефонна ця розмова..."
-Ледь чутно лікар проказав...
"Почути нині я готовий!!!"
Чекати сили вже не мав...

"Ви дуже хворий...Залишилось
Вам жити місяць-півтора...
Із лікуванням запізнились...."
Зробився білим, мов мара...

А лікар далі вів розмову:
"Я мав упевнитися в тім,
Що ви фізично є здоровим,
Щоб розпочати вже своїм

Новим прийомом лікування
Від втоми вашої, думок...
А тут виходить..." Хвилювання
Душі одразу, мов пісок,

Навколо болем розлетілись...
Ще мить тому весь світ лежав
Під тінню сірою...Забилось
Гучніше серце, пригадав,

Як він з байдужістюі бездумно
Проводив дні свої усі...
Почав він плакати безшумно
Сльозами гіркими в душі...

Не слухав далі вже розмову
І навіть слів не розбирав...
Був завжди певний, що здоровий..
Хіба що настрою не мав...

А тут з аналізів виходить,
Що це не просто стан душі...
Згадав, як ноги часом зводить,
Коли ідуть рясні дощі

І зразу зблід... Усю дорогу
До того лікаря в думках
Просив пробачення у Бога
За все, що втрачено в роках....

Коли збагнув що залишилось
Так мало жити- каяття
В глибинах серця запалилось
З жагою сильною життя!

Згадав він люблячу дружину,
Коханих квіточок-дітей
-Красуню донечку та сина...
І як чекали кожен день

Його уваги та любові...
Як намагалися зігріть
Його теплом...Були готові
І хмурий вид його любить...

Він пригадав, коли востаннє
До мами в гості приїжджав...
В своїх безглуздих хвилюваннях
Егоїстично забував

Про тих, хто поряд був- коханих...
Втрачав можливості творить
Для них дива...У власні плани
Він не вписав потребу жить...

Радіти тому, що навколо
А не придумувать проблем...
Згадав із відчаєм і болем,
Як розкидався кожним днем ...

А скільки всього вже не зможе
В житті ніколи пережить...
Про що він думав?! Чим тривожив
Щоденно душу?! Кожна мить

Така безцінна...І збагнувши,
Наскільки близько вже кінець,
Свою депресію забувши,
Благав у Господа:" Отець,

Прошу, даруй мені прожити
Хоча б ще трішечки життя...
Я хочу встигнути зробити
Ще так багато..." Каяття

Його з'їдало всю дорогу...
У кабінет зайшов без сил...
І зникла темрява тривоги...
Її в молитвах загасив....

Усе, що мовив- зовсім кволе:
"Останній місяць...?Я правий?..."
Душа наповнилася болем
Стояв, хитаючись блідий

Та раптом поглядом зустрівся
З очима лікаря...А він
На нього в посмішці дивився...
Спинився зразу часоплин...

Хотів щось мовити та лікар
Йому завадив щось спитать,
Щасливо мовив чоловіку:
"Ну, друже, можу привітать

Тебе з одужанням!!! Для мене
Черговий успіх!!! Кожен раз
Працює метод! Незбагненно!
Я щиро вірю- без образ

Ми обійдемося?"- всміхнувся...
А в чоловіка цілий світ
В його душі перевернувся
І там де темрява і гніт

Були раніше- оселилась
Безмежна вдячність за життя!
Вогнем любові засвітились
Давно забуті почуття!

"Новітній метод лікування..."
-Води холодної відро...
І порожнечу хвилювання
Умить заповнило тепло!

Його впізнати не під силу
Було коханим та близьким...
Жага життя- велика сила!
Вона світилася у нім

І заливала все навколо
Сердечним сяяням зірок!
Як часто з вигаданим болем
Ми потерпаєм від думок

І у постійних хвилюванням
Втрачаєм радості життя...
В молитвах- вічні нарікання...
В душі- до себе співчуття...

О, як нам ліки гарні треба!
Переосмислення всього!
Життя- це дар безцінний з Неба!
Ніхто не відає свого

Часу останнього... Важливо,
Над цим замислитись в душі...
Життя- це мить!!! Це- справжнє диво!!!
В безмежній радості й красі

Спішіть любити, зігрівати,
Радіти, сіяти добро!
Сміятись, плакати, кохати!
І щоб на душу не лягло

Ярмо думок, зневіри й страху,
Давайте світлом каяття
Даруєм Господу подяку
За нам дароване Життя!!!
Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Нові вірші на сайті

  • Краса пригод Софія Негода 18.03.2024

    І квітне ліс зі мною дивний... Цвіте життя в духмяні трави. І очі світяться барвінком Малюючи, мене всім...

    Детальніше...

  • До останнього подиху Дівчина в червоному платті 26.02.2024

    Коли ти серед ночі Почуєш голос мій Не бійся, не тікай  Це я в останню мить прийшла Сказати як...

    Детальніше...

  • Надія Tima9144- 05.01.2024

    Моя туга, мої ви печалі, Покиньте мене хоч на мить, Подай мені, доля, надію Як Всесвіт мій знов...

    Детальніше...