Збиралась в дорогу Зима,
Складала у лантух майно.
Затрималась в гостях вона,
Пора їй додому давно.

Морози й прозорі льоди
До міха поклала на дно.
Хурделиці люті й вітри,
У згортку снігів полотно.

Ще декілька дивних крижин,
Бурульки чудові, дрібні.
Для суму немає причин,
А очі сумні-пресумні.

Привикла Зима до людей,
До ігор зимових, розваг,
До усмішок щирих дітей,
Веселих дитячих ватаг.

Шкода розлучатись, шкода,
Та чути вже подих Весни.
Дзюркоче в струмочках вода,
Пора брати лантух і йти...

Попленталась баба Зима
Додому на Північ свою.
Там сонечка майже нема
В холодному тому краю.

Іскриться там інеєм даль,
Морози тріскучі щодня,
Сніги - наче срібло, кришталь-
Арктична, студена Земля.

Ти, Зимонько, там не сумуй.
Рік скоро пролине, пройде.
За порами року пильнуй,
У грудні позвемо тебе!

Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Нові вірші на сайті

  • Краса пригод Софія Негода 18.03.2024

    І квітне ліс зі мною дивний... Цвіте життя в духмяні трави. І очі світяться барвінком Малюючи, мене всім...

    Детальніше...

  • До останнього подиху Дівчина в червоному платті 26.02.2024

    Коли ти серед ночі Почуєш голос мій Не бійся, не тікай  Це я в останню мить прийшла Сказати як...

    Детальніше...

  • Надія Tima9144- 05.01.2024

    Моя туга, мої ви печалі, Покиньте мене хоч на мить, Подай мені, доля, надію Як Всесвіт мій знов...

    Детальніше...