Я - маленький їжачок,
Їжаків дитинка.
З гострих-гострих голочок
В мене, друзі, спинка.
Завжди я колючим був,
Скільки пам'ятаю.
Кожен раптом біль відчув,
Хто мене торкає.
Та не злий я, а добряк
І кажу вам щиро:
Не бажав я, аж ніяк,
Голочок як шило.
Чесно-чесно не хотів,
Вже й казав матусі:
От, якби, як у зайців,
Спинку у кожусі!
Друзів мав би, мабуть - сто,
Вірно ми дружили б.
Не образив би ніхто,
Всі б мене любили.
У матусі, як завжди,
Усмішка ласкава,
Мовить: "Ти так не кажи,
Не в кожусі справа!
Справа, синку, не в красі,
Хоч очам це миле.
Дружать з тими - знають всі,
В кого серце щире!
