По стежинці, по стежинці
Йшли додому їжачки.
І несли вони гостинці:
Сливи, яблучка, грушки.
Не в руках несли - на спинках,
На гостреньких голочках.
Ще були, як на картинках,
В них листочки по боках.
Поспішали всі додому,
До матусі їжачки.
Відчували лапки втому,
Ой, довжезні ті стежки!
А старенька їжачиха
Зачекалася давно.
- Хоч не трапилось би лиха,
Піду гляну у вікно!
Де ж малята забарились?
Може сталася біда...
Сильно бідкалась, журилась,
Що з малими не пішла.
Але раптом крізь віконце
Бачить мати малюків.
І яскраво, наче сонце,
Сяють очі в їжачків.
Невимовна радість в неньки -
Вчула рідні голоси.
Обіймала всіх маленьких,
Цілувала у носи.
