Яке це диво - мати того,
Хто буде поряд в ті часи,
Коли не хочеться нічого...
Коли не бачиш вже краси,
Яка навколо через власні
Такі виснажливі думки...
Яке безцінне справжнє щастя
Торкатись рідної руки!
Коли так хочеться з утоми
Упасти просто на шляху
Та раптом згадуєш, що вдома
Тебе збесилену таку
Чекає хтось такий коханий,
Нізвідки сили у ногах
Дають можливість, попри рани,
Таки довершити свій шлях...
Коли ти можеш прихилитись
До когось рідного чолом...
Сльозами щирими відкритись
Під теплу каву з молоком...
Коли ти можеш дать слабину
І не ховати почуття,
Бо поряд є твоя людина!
Твоє надійне укриття
Від всього світу... Справжнє диво!
Безцінне радість у душі!
В обіймах трепетно дбайливих
Думки нав'язливі усі,
Неначе крем солодкий, тануть
І вже не думаєш про страх...
Тебе нізащо не дістане
Допоки в рідних тих руках!
Під теплим захистом турботи...
І зупиняється весь світ!
І ти зупинці цій не проти...
Це, ніби, в серденьку політ!
Неначе тепла невагомість...
Десь зовсім глибоко в душі...
Коли туманиться свідомість
І тануть роздуми усі...
Яке це диво мати того,
З ким міг б годинами без слів
Вести невидимі розмови
На мові тихих почуттів...
З ким можеш просто помовчати,
Нарешті змивши весь свій грим...
Як це важливо цінувати,
Того з ким можеш буть простим,
Таким як є, самим собою...
Це найпрекрасніші з людей!
Можливо зовсім не герої...
Та рідний стукіт з їх грудей
Ти не готовий проміняти
На жодні цінності життя...
Давайте просто цінувати
Ці дивовижні почуття
І тих людей...Господнє диво!
В обіймах танути, немов
Шматочок льоду...Все можливо,
Коли з'являється любов...
