Вона дивилися на зорі...
Такі далеко мовчазні
І наодинці із собою
Латала крила на спині...

Ніхто не бачив ті старання...
Залишить сльози в темноті
І знову вийде на світанні,
Неначе все в її житті

Незмінно райдужно-прекрасно...
Ніхто не знатиме з людей
Про те, що посмішка погасне,
Як тільки згасне світлий день

І прийде ніч в її оселю
І знов залишиться одна....
Сховає біль, закривши двері...
І виглядатиме з вікна

Того, хто просто зрозуміє
І хто не стане черговим,
Хто розіб'є її надії...
Хто не пройдеться по старим

Болючим ранам в черевиках...
Не лишить в'їдливі сліди...
Вона давно уже велика,
Але залишиться завжди

В глибинах серця та дитина,
Яка чекатиме тепла...
Ми часто бачимо картину,
Яка лиш зіграна була

І поспішаємо судити
По тим виставам про людей...
Від нас заховані ті діти,
Які невидимо з грудей

Чекають теплої довіри
І просто дружньої руки...
А ми зриваємо їх крила
І не читаючи думки,

Складаєм враження по маскам...
А там за масками сидить
Душа зневірена у казках,
Яка так стомлено болить ...

Давайте будемо дивитись
Хоч трішки далі- в глибину!
На жаль, так легко помилитись...
Давайте бачити стіну,

Яка ховає серед ночі
Самотні сльози із очей...
Так часто думати ми хочеш,
Що добре знаємо людей...

Але думок занадто мало...
Давайте станемо для тих ,
Кого так довго руйнували,
Одним з тих променів ясних,

Який осушить їхні сльози...
Відчинить двері в темноту
І власним світлом допоможе
Прогнати сіру самоту...

Хто просто зможе бути поряд
Без зайвих осудів і слів...
Із ким обернуться собою
І врешті зможуть змити грим...

Давайте будемо частіше
Дивитись вглиб холодних стін...
Від нас залежить значно більше!
Ми можемо стати світлом змін

В житті утомлених від болю,
Які ховаються від всіх...
І носять маски, ніби зброю...
Давай станемо для них

Тим теплим затишком надійним,
Де врешті волю віддадуть
Своїм сльозам, які постійно
Зі страхом в темряву несуть...

Давайте станемо тим світлом,
Яке зцілятиме людей
В яких тихенько плачуть діти
З закритих намертво грудей...
***
Вона все дивиться на зорі
Чекає ту, яка впаде...
Прошу- зігрій її в любові!
Вона без тебе пропаде...

Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Нові вірші на сайті

  • Краса пригод Софія Негода 18.03.2024

    І квітне ліс зі мною дивний... Цвіте життя в духмяні трави. І очі світяться барвінком Малюючи, мене всім...

    Детальніше...

  • До останнього подиху Дівчина в червоному платті 26.02.2024

    Коли ти серед ночі Почуєш голос мій Не бійся, не тікай  Це я в останню мить прийшла Сказати як...

    Детальніше...

  • Надія Tima9144- 05.01.2024

    Моя туга, мої ви печалі, Покиньте мене хоч на мить, Подай мені, доля, надію Як Всесвіт мій знов...

    Детальніше...