Я стояла на порозі під дверима ...
Відчувала,що не гідна увійти...
Весь мій шлях палав вогнем перед очима...
Ледве видно було душу з темноти...
Я стояла у гріхах брудна, безсила...
Срібні сльози гірко крапали з очей....
Я втекти була готова,але віра
Не давала відвернутись від дверей...
Ти відкрив мені, я впала від утоми...
Ти заніс мене безсилу на руках...
Я спитала в Тебе:" Де я?"
"Ти удома..."
А у мене в серці темрява і страх...
"Ні! мій Боже, я не гідна ... Подивися,
Від гріхів своїх я хвора та брудна..."
Ти сказав мені:"Дитя моє, молися
Я пробачу тобі, донечко, сповна..."
Я промовила:" О, Боже, скільки всього
Я накоїла негідного в житті..."
Ти сказав:"Я бачив всю твою дорогу..."
Серце билося об груди в каятті...
"Я був поряд у години твого болю,
Бачив сльози, бачив відчаї та гріх...
Моя донечко, я завжди був з тобою
Я щасливий ! Ти прийшла на мій поріг..."
"Я від холоду і бруду так стомилась...
Весь мій шлях...Мені так соромно,пробач..."
"Ти прийшла ! На тій дорозі не спинилась...
Ти зі мною, ти удома, тож не плач...
Не важливо все, що до... Тепер зі Мною
Ти писатимеш вже нове майбуття!
Сльози висохнуть, віднині я з тобою
Ти прийшла, я так чекав тебе, дитя..."
