Навчи мене жити так,
Щоб зранку ,відкривши очі
Усміхненим, мов дивак,
Ходив увесь день до ночі...
Навчи мене чути спів
Дощу по шибках уранці...
Чекати казкових снів,
Дивитись на вітру танці..
Навчи цінувати життя
Так само, як ти цінуєш...
Сміятися, мов дитя
Вже просто тому, що існуєш..
Я бачив, як ти цілий день
Сиділа і щось малювала...
Такого натхнення з натхненнь
Душа моя ще не вбачала...
Ти вмієш у мить хвилювань,
Коли у очах моїх сльози
Без зайвих розмов та питань
Прогнати із серця морози...
Ти вмієш у хмарах ясних
Вбачати тварин фантастичних...
Я теж намагався-не зміг...
Для тебе ж це просто і звично...
Коли тебе вперше зустрів,
Мій світ став прекрасним і світлим...
В собі щось незримо змінив,
Ти квіткою в серці розквітла...
Для мене ти тонкий кришталь,
Торкнутись боюся до тебе...
Дивився б на тебе віддаль
І більшого в світі не треба...
За що дарував мені Бог
Таке неймовірнеє диво?
Навчи мене! дай свій урок,
Як жити так щиро й щасливо...
Його обійняла вона,
Мов крилами птаха пташатко...
На серці розквітла весна
-Я всьому навчу тебе, татку!
