Не спиться бабусі,
Встає на світанку.
У теплім кожусі
Сідає на ґанку.

Відчинить віконце,
Щоб ніжне, ласкаве,
Яснесеньке сонце
У дім завітало.

На лавку сідає
Вона при вікні,
Щодня вишиває
Сорочку мені.

І творить картаті
Малюнки гарненькі,
Допоки у хаті
Всі сплять солоденько.

Щоб ранку одного
Прокинувся я 
І диво - готове
Моє вишиття!

Всміхнеться миленько
Бабуся на ґанку
І скаже: "Маленький!
Вдягни вишиванку!"

Швиденько вдягну я
І красенем стану.
І ще - розцілую
Бабусю кохану!

Розкажіть, які враження у дитини про цей віршик, чи сподобався він?
Додайте в коментарях чи бажаєте ще віршиків у такому жанрі?

Нові вірші на сайті